Нора. Ти всього не знаєш. Я підробила підпис…
Фру Лінне. О Господи!
Нора. Я хочу ось що в тебе попросити, Кристино… Щоб ти була моїм свідком.
Фру Лінне. Яким свідком? Про що?…
Нора. Якби я часом збожеволіла… а таке може статися…
Фру Лінне. Норо!
Нора. Або мене спіткає щось інше… що я не зможу бути тут…
Фру Лінне. Норо, Норо, ти наче не сповна розуму!
Нора. То якби хтось захотів узяти всю вину на себе, розумієш…
Фру Лінне. Так, так, але як тобі могло…
Нора. Тоді ти маєш засвідчити, що це неправда, Кристино. Я ще не збожеволіла, ще при своєму розумі й кажу тобі, що ніхто про це не знав. Я все це зробила сама. Не забудь.
Фру Лінне. Не забуду. Але я все-таки не розумію всього.
Нора. Ох, де там тобі зрозуміти. Тепер може статися диво.
Фру Лінне. Диво?
Нора. Так, диво. А воно таке страшне, Кристино. І не повинне статися, нізащо в світі не повинне статися.
Фру Лінне. Я піду й побалакаю з Кроґстадом.
Нора. Не йди до нього. Він тебе образить.
Фру Лінне. Був час, коли він зробив би для мене все.
Нора. Він?
Фру Лінне. Де він мешкає?
Нора. Хіба я знаю… Хоча ні. (Витягає з кишені картку.) Ось же його візитка. Але ж лист, лист!..
Гельмер (зі свого кабінету, стукаючи у двері). Норо!
Нора (злякано скрикує). Ох! Що таке? Що ти хочеш від мене?
Гельмер. Ну, ну, чого ти так злякалася? Ми не зайдемо. Ти ж защепнула двері. Може, приміряєш костюм?
Нора. Так, так, приміряю. Я буду така гарна, Торвальде.
Фру Лінне (з візиткою в руці). Він мешкає близько, тут за рогом.
Нора. Так, але це нічого не дасть. Нам немає рятунку. Лист лежить у скриньці.
Фру Лінне. А ключ у твого чоловіка?
Нора. Так, весь час.
Фру Лінне. Кроґстад повинен забрати назад свого листа нерозпечатаним. Повинен знайти якийсь привід…
Нора. Але саме в цей час Торвальд завжди…
Фру Лінне. Затримай його. Тим часом зайди до нього. Я повернуся якомога швидше. (Квапливо виходить через передпокій.)
Нора (підходить до Гельмерових дверей, відчиняє їх і заглядає всередину). Торвальде!
Гельмер (із кабінету). Ну, чи впустять мене нарешті до моєї власної вітальні? Ходімо, Ранку, зараз побачимо… (У дверях.) Але що це означає?
Нора. Що саме, любий?
Гельмер. Я зі слів Ранка сподівався побачити тебе в розкішній бальній сукні.
Ранк (у дверях). Я так зрозумів, але, виходить, помилився.
Нора. Ні, до завтра мене ніхто не побачить у тому вбранні.
Гельмер. Слухай, Норо, в тебе такий вигляд, наче ти перевтомилася. Ти так багато вправлялася?
Нора. Ні, я ще й не починала.
Гельмер. Треба повправлятися…
Нора. Так, конче треба, Торвальде. Та я нічого не втну без твоєї допомоги. Геть усе забула.
Гельмер. О, ми швидко все пригадаємо.
Нора. Так, конче попрацюй зі мною, Торвальде. Обіцяєш? Я так боюся. Таке велике товариство… Ти мусиш присвятити мені сьогоднішній вечір. Жодних інших справ, жодної писанини. Обіцяєш? Правда, любий?
Гельмер. Обіцяю, що ввечері буду цілком до твоїх послуг… моє безпорадне сонечко… Гм, добре, тільки спершу… (Іде до дверей передпокою.)
Нора. Куди ти йдеш?
Гельмер. Хочу тільки поглянути, чи немає листів.
Нора. Ні, ні, не треба, Торвальде!
Гельмер. Чому?
Нора. Торвальде, прошу тебе, там немає нічого.
Гельмер. Дай мені поглянути. (Хоче йти.)
Нора кидається до піаніно й починає грати тарантелу.
(Зупиняється у дверях.) Ага!
Hора. Я не зможу завтра танцювати, якщо не повправляюся з тобою.
Гельмер (підходить до неї). Ти справді так боїшся, люба?
Нора. Страшенно боюся. Почнімо зараз, до вечері ще є час. Сідай і грай мені, любий. Поправляй мене, вчи, як завжди.
Гельмер. Залюбки гратиму, залюбки, якщо ти так хочеш. (Сідає до піаніно.)
Нора (хапає з коробки тамбурин і довгу строкату шаль, швидко обгортається нею, тоді одним скоком стає посеред кімнати й гукає). Тепер грай! Я починаю танцювати!
Гельмер грає, Нора танцює, доктор Ранк стоїть біля піаніно позад Гельмера й дивиться.
Гельмер (граючи). Повільніше… повільніше…
Нора. Не можу інакше.
Гельмер. Не так бурхливо, Норо!
Нора. Саме так і треба.
Гельмер (зупиняється). Ні, ні, зовсім не так.
Нора (сміється й вимахує тамбурином). Хіба я тобі не казала?
Ранк. Дайте, я буду грати.
Ранк сідає до піаніно і грає. Нора танцює дедалі шаленіше. Гельмер стає біля груби і під час танцю робить Норі зауваження, та вона ніби не чує їх, коси в неї розпустилися й опали на плечі, але вона не помічає того і танцює далі. Заходить фру Лінне.