Кроґстад. Що ж там було розуміти? Все як на долоні. Бездушна жінка спроваджує чоловіка, коли їй трапляється вигідніша партія.
Фру Лінне. Ви вважаєте, що я таки цілком бездушна? І що я зробила це з легким серцем?
Кроґстад. А хіба ні?
Фру Лінне. Кроґстаде, невже ви справді так вважаєте?
Кроґстад. Якщо це неправда, то навіщо ви написали мені такого листа?
Фру Лінне. Я не могла інакше. Коли мені довелося порвати з вами, то моїм обов'язком було вирвати з вашого серця всі почуття до мене.
Кроґстад (стискає руки). Он воно що. І все це через гроші!
Фру Лінне. Не забувайте, що в мене на руках були тяжко хвора мати й двоє малих братів. Ми не могли чекати на вас так довго, Кроґстаде, ви тоді ще не мали надій на майбутнє.
Кроґстад. Нехай і так, але ви не мали права відштовхувати мене задля іншого.
Фру Лінне. Ну, не знаю. Я не раз питала себе, чи я мала таке право.
Кроґстад (тихіше). Коли я втратив вас, у мене ніби вислизнула земля з-під ніг. Гляньте на мене: я тепер схожий на людину з розтрощеного корабля, що врятувалася на уламку.
Фру Лінне. Порятунок, здається, був близько?
Кроґстад. Близько, але ви приїхали і стали на дорозі.
Фру Лінне. Несамохіть, Кроґстад є, я щойно сьогодні довідалася, що мене беруть на ваше місце в банку.
Кроґстад. Як ви так кажете, то я вірю. Та коли ви вже знаєте про це, то, може, відмовитеся?
Фру Лінне. Ні. Вам із цього не було б ніякої користі.
Кроґстад. Користь чи не користь, а я, бувши вами, однаково відмовився б.
Фру Лінне. Я навчилася діяти розважно. Цього мене навчило життя та тяжкі, жорстокі нестатки.
Кроґстад. А мене життя навчило не вірити словам.
Фру Лінне. То життя навчило вас дуже розумної речі. Ну, а вчинкам ви все-таки вірите?
Кроґстад. Що ви маєте на думці?
Фру Лінне. Ви сказали, що схожі на людину з розтрощеного корабля, яка врятувалася на уламку.
Кроґстад. І, вважаю, мав підставу так сказати.
Фру Лінне. І я теж схожа на жінку, що сидить на уламку з розтрощеного корабля. Нема кого жаліти і про кого дбати.
Кроґстад. Ви самі вибрали таку долю.
Фру Лінне. Тоді іншого вибору в мене не було.
Кроґстад. Ну, і що далі?
Фру Лінне. Кроґстаде, а що якби ми, двоє людей із розтрощеного корабля, подали одне одному руки?
Кроґстад. Що ви кажете?
Фру Лінне. Удвох на одному уламку судна стояти певніше, ніж кожному на своєму.
Кроґстад. Кристино!
Фру Лінне. Як ви гадаєте, чого я приїхала сюди?
Кроґстад. Невже згадали про мене?
Фру Лінне. Мені треба працювати, щоб якось прожити. Ціле своє життя, відколи пам'ятаю себе, я працювала, і це була моя найкраща і єдина втіха. А тепер я лишилася сама як палець. Така порожнеча і самота. А працювати на саму себе — невелика втіха. Кроґстаде, зробіть так, щоб я мала для чого і для кого працювати.
Кроґстад. Я не вірю цьому. Це просто жіноча екзальтованість, великодушна потреба офірувати себе.
Фру Лінне. Ви колись помічали в мене схильність до екзальтованості?
Кроґстад. То ви справді могли б… Скажіть мені… Ви все знаєте про моє минуле?
Фру Лінне. Так.
Кроґстад. І знаєте, за кого мене мають?
Фру Лінне. Я зрозуміла з ваших слів, що, по-вашому, зі мною ви могли б бути іншою людиною.
Кроґстад. Я певний цього.
Фру Лінне. А не могло б це ще статися?
Кроґстад. Кристино, ви все добре зважили? Так, зважили. Я бачу з вашого виду. То у вас справді вистачить сміливості?
Фру Лінне. Мені треба бути комусь за матір, а вашим дітям потрібна мати. Ми з вами потрібні одне одному. Кроґстаде, я вірю, що у вас добра основа, і з вами я готова на все.
Кроґстад (хапає її за руки). Дякую, дякую, Кристино… Тепер я знаю, як піднятися в очах інших… Ох, я ж забув…
Фру Лінне (дослухається). Цитьте! Тарантела! Ідіть, ідіть!
Кроґстад. Чому? Що сталося?
Фру Лінне. Чуєте той танок нагорі? Коли він закінчиться, вони прийдуть сюди.
Кроґстад. Добре, то я піду. Однаково все дарма. Ви, звичайно, не знаєте, що я затіяв проти Гельмерів.
Фру Лінне. Знаю, Кроґстаде.
Кроґстад. І попри все ви зважилися б…
Фру Лінне. Я добре розумію, на що може піти з розпачу така людина, як ви.
Кроґстад. Ох, якби я міг вернути назад те, що зробив.
Фру Лінне. Ви могли б його вернути, бо ваш лист іще лежить у поштовій скриньці.
Кроґстад. Ви певні?
Фру Лінне. Цілком певна. Але…
Кроґстад (допитливо дивиться на неї). Чи я маю вас так розуміти? Ви хочете за всяку ціну врятувати свою товаришку. Скажіть відверто. Правда?