Гельмер. Але ж, кохана, хіба це твоє діло?
Нора. Отож-бо й є. Ти ніколи не розумів мене… Зі мною поводилися дуже несправедливо, Торвальде. Спершу тато, а тоді ти.
Гельмер. Що? Ми обидва? Ми ж любили тебе більше, ніж будь-хто у світі!
Нора (хитає головою). Ви ніколи не любили мене. Вам тільки подобалося бути закоханими в мене.
Гельмер. Норо, що це за слова?
Нора. Такі, як чуєш, Торвальде. Коли я жила вдома, з татом, він висловлював мені свої погляди, тож я мала ті самі погляди. А коли в мене з'являлися інші, я їх приховувала, бо вони йому не сподобалися б. Він називав мене дитиною-лялькою і грався мною так, як я гралася своїми ляльками. Потім я опинилася у твоєму домі…
Гельмер. Як ти висловлюєшся про наш шлюб!
Нора (незворушно). Я хочу сказати, що я з татових рук перейшла у твої. Ти все влаштовував на свій смак, і в мене ставав такий самий смак, чи я тільки вважала, що він такий, важко сказати… Думаю, і те, й те. Раз так, а раз інакше. Тепер, коли я оглядаюся назад, мені здається, що я жила тут жалюгідним життям, сяк-так перебивалася. Жила тільки, щоб розважати тебе, Торвальде. Але ти цього хотів. Ти і тато вчинили мені велику кривду. Ви винні, що з мене нічого не вийшло.
Гельмер. Норо! Яке безглуздя! Яка невдячність! Хіба ти не була тут щаслива?
Нора. Ні, ніколи не була. Думала, що щаслива, а насправді не була такою.
Гельмер. Не була… не була щаслива!
Нора. Ні, тільки весела. І ти завжди був ласкавий до мене. Але наш дім був тільки кімнатою для дитячих ігор. Тут я була дружиною-лялькою, як удома дитиною-ляль-кою. А діти, знову ж таки, були моїми ляльками. Мені подобалося, коли ти грався зі мною, а їм подобалося, коли я гралася з ними. Ось яким було наше подружжя, Торвальде.
Гельмер. У твоїх словах є трохи правди… хоч яке це перебільшення і екзальтація. Але тепер усе буде інакше. Грання скінчилося, починається виховання.
Нора. Виховання кого? Мене чи дітей?
Гельмер. І тебе, і дітей, люба Норо.
Нора. Ох, Торвальде, не такий ти чоловік, щоб виховати з мене справжню дружину для себе.
Гельмер. І це кажеш ти?
Нора. А я… хіба я підготована виховувати дітей?
Гельмер. Норо!
Нора. Хіба ти оце не казав сам, що мені не можна довірити виховання дітей?
Гельмер. У хвилину роздратування! Хто звертає на таке увагу!
Нора. Ні, ти добре казав. Із цим завданням я не впораюся. Спершу треба виконати інше завдання. Подбати про своє виховання, а ти не такий чоловік, щоб допомогти мені. Мені самій треба взятися за це. Тому я залишаю тебе.
Гельмер (схоплюється). Що ти сказала?
Нора. Я мушу бути сама, щоб зрозуміти себе і все навколо. Тому я не можу більше залишатися в тебе.
Гельмер. Норо! Норо!
Нора. І я піду зараз же. Кристина напевне пустить мене переночувати…
Гельмер. Ти збожеволіла! Хто тобі дозволить! Я забороняю!
Нора. Відтепер дарма щось забороняти мені. Я беру тільки свої речі. Від тебе я нічого не візьму, ні зараз, ні потім.
Гельмер. Що за божевілля!
Нора. Завтра вранці я поїду додому… тобто туди, де я народилася. Там мені буде легше влаштуватися.
Гельмер. Ох ти, засліплена, недосвідчена бідолахо!
Нора. Треба ж мені набути досвіду, Торвальде.
Гельмер. Залишити дім, чоловіка й дітей! Ти не подумала про те, що скажуть люди?
Нора. Хай кажуть, я не буду на них зважати. Я тільки знаю, що мені необхідно це зробити.
Гельмер. Ні, це неподобство. Ти нехтуєш своїми найсвятішими обов'язками.
Нора. Що ти вважаєш моїми найсвятішими обов'язками?
Гельмер. Тобі ще й треба казати! Хіба обов'язки щодо чоловіка та дітей не найсвятіші для тебе?
Нора. У мене є й інші обов'язки, такі самі святі.
Гельмер. Немає. Які це можуть бути обов'язки?
Нора. Обов'язки щодо себе самої.
Гельмер. Ти найперше дружина й мати.
Hора. Я в це більше не вірю. Я вірю, що найперше я людина, така, як і ти… або принаймні маю стати людиною. Я знаю, що більшість буде на твоєму боці, Торвальде, і що так написано у книжках. Але я вже не можу вдовольнятися тим, що каже більшість і що написано у книжках. Мені треба самій подумати про всі ці речі і самій у них розібратися.
Гельмер. Ніби ти не розумієш свого становища у власному домі? Ніби в тебе немає надійного провідника в цих питаннях? Немає релігії?
Нора. Ох, Торвальде, я добре не знаю, що таке релігія.
Гельмер. Що ти кажеш!
Hора. Я ж не знаю нічого, крім того, що казав пастор Гансен, коли я готувалася до конфірмації. Він казав, що релігія те й те. Коли я звільнюся від усього цього й залишуся сама, то розберусь і в релігії. Побачу, чи правда те, що казав пастор Гансен, чи принаймні воно може бути правдою для мене.