Пастор Мандерс. Ви, звичайно, навідуєтесь до нього?
Регіна. Я? Так, навідуюсь, коли є час…
Пастор Мандерс. Ваш батько, йомфру Енгстран, зовсім не сильна людина. Йому дуже потрібна моральна підтримка.
Регіна. Еге, мабуть, що так.
Пастор Мандерс. Йому треба мати кого-небудь біля себе… кого б він любив і чиєю думкою дорожив би. Він сам щиро признався в цьому, коли був у мене того разу.
Регіна. Так, він і мені тут казав щось таке. Але я не знаю, чи захоче фру Алвінг розлучитися зі мною… Особливо тепер, коли буде стільки клопоту з цим новим притулком. Та й мені б дуже не хотілось розлучатися з нею. Вона завжди була така добра до мене.
Пастор Мандерс. Однак обов'язок дочки, дитино моя. Та, звісно, треба спочатку запоручитися згодою вашої пані.
Регіна. І до того ж, я не знаю, чи личить дівчині моїх літ бути хазяйкою в домі одинокого мужчини?…
Пастор Мандерс. Як? Мила моя, адже це ж ваш батько!
Регіна. Еге, якщо й так… Усе ж таки… Ні, от коли б потрапити в пристойний дім… до справжньої, порядної людини… покровителя…
Пастор Мандерс. Але, дорога Регіно…
Регіна…якого я могла б любити, шанувати, бути йому замість дочки…
Пастор Мандерс. Але, мила дитино…
Регіна…Тоді б я з радістю переїхала в місто. Тут дуже тоскно одній… Пан пастор знає, як воно жити самотньому… Смію сказати, я моторна й ретельна в роботі. Чи не знаєте ви для мене відповідного містечка?
Пастор Мандерс. Я? Ні, далебі, не знаю.
Регіна. Ах, дорогий пане пасторе… Я попрошу вас усе-таки мати мене на увазі на випадок, коли б…
Пастор Мандерс (встає). Добре, добре, йомфру Енгстран.
Регіна. Через те, що мені…
Пастор Мандерс. Чи не будете ви так ласкаві попросити сюди фру Алвінг?
Регіна. Зараз, пане пасторе. (Виходить ліворуч.)
Пастор Мандерс (походжає по кімнаті і, дійшовши до балкона, зупиняється, заклавши руку за спину і дивлячись у сад. Потім знову йде до стола, бере одну з книжок, дивиться на заголовок, мабуть, не може зрозуміти й переглядає інші). Гм… Так ось як!..
Фру Алвінг входить із дверей зліва. За нею Регіна, яка проходить через кімнату в перші двері праворуч.
Фру Алвінг (простягаючи руку до пастора). Добро пожалувати, пане пасторе!
Пастор Мандерс. Здрастуйте, фру Алвінг! Ось і я, як обіцяв.
Фру Алвінг. Ви завжди такі акуратні.
Пастор Мандерс. Та, повірте, нелегко мені було вирватись. Усі ці комісії й засідання, в яких я беру участь…
Фру Алвінг. Тим люб'язніше з вашого боку, що ви приїхали так заздалегідь. Тепер ми встигнемо покінчити з нашими справами до обіду. Але де ж ваш чемодан?
Пастор Мандерс (поспішно). Я залишив свої речі в агента. Я там і ночую.
Фру Алвінг (стримуючи посмішку). І на цей раз не зважуєтесь переночувати в мене?
Пастор Мандерс. Ні-ні, фру Алвінг. Дуже вам вдячний; та я вже переночую там, як завжди. Воно й зручніше — ближче до пристані.
Фру Алвінг. Ну як хочете. А взагалі, мені здається, що такі літні люди, як ми з вами…
Пастор Мандерс. Ах, як ви вмієте жартувати! Ну, та зрозуміло, чому ви такі веселі сьогодні. По-перше, завтрашнє свято, а по-друге, Освальд уже з вами вдома.
Фру Алвінг. Так, подумайте, яке щастя! Адже понад два роки його не було вдома. А тепер обіцяє лишитися зі мною всю зиму…
Пастор Мандерс. Це дуже добре й виявляє його любов до вас, бо як собі хочете, а я гадаю, що дуже привабливо жити в Римі або Парижі.
Фру Алвінг. Так, але зате тут у нього мати… Ах, дорогий мій, ненаглядний хлопчику!.. Він все-таки прив'язаний до своєї матері.
Пастор Мандерс. Дуже було б сумно, коли б розлука та заняття такою справою, як мистецтво, могли притупити природні почуття і прихильність.
Фру Алвінг. Що й казати. Але, звичайно, цього нема чого побоюватися з його боку. От цікаво буде подивитись, чи пізнаєте ви його. Він потім зійде сюди; зараз лежить там нагорі, відпочиває на дивані. Проте присядьте ж, будь ласка, дорогий пане пасторе.
Пастор Мандерс. Дякую! Отже, вам бажано зараз-таки?…
Фру Алвінг. Так-так. (Сідає за стіл.)
Пастор Мандерс. Добре. Так ось… (Іде до стільця, на якому лежить його сумка, виймає з неї папку з паперами, підсідає з другого боку до стола й шукає вільного місця для паперів.) Перш за все… (Перебиваючи.) Скажіть, будь ласка, як потрапили сюди ці книжки?
Фру Алвінг. Книжки? Я їх читаю.
Пастор Мандерс. Ви читаєте подібні речі?
Фру Алвінг. Ну так, читаю.
Пастор Мандерс. І що ж, почуваєте, що вам краще, ви щасливіші від такого читання?