Фру Алвінг. О, я краще знаю, який він їй батько. Ні, наскільки це залежить від мене, вона ніколи до нього не повернеться.
Пастор Мандерс (встаючи). Але, дорога фру Алвінг, не хвилюйтесь так. Далебі, прикро, що ви з таким упередженням ставитесь до Енгстрана. Ви чогось наче злякались.
Фру Алвінг (спокійніше). Як би там не було, я взяла Регіну до себе, у мене вона й залишиться. (Прислухаючись.) Облишмо, досить, дорогий пасторе Мандерс, не будемо про це говорити. (Радіючи.) Чуєте? Освальд іде по сходах. Тепер займемося лише ним.
Освальд Алвінг у легкому пальті, з капелюхом у руці, покурюючи довгу пінкову люльку, входить з дверей, що ліворуч.
Освальд (зупиняючись у дверях). Пробачте — я думав, що ви в конторі. (Підходячи ближче.) Здрастуйте, пане пасторе!
Пастор Мандерс (вражений). А!.. Це дивно!
Фру Алвінг. Так, що ви скажете про нього, пасторе Мандерс?
Пастор Мандерс. Я скажу… скажу… Ні, та невже насправді?
Освальд. Так-так, перед вами справді той самий блудний син, пане пасторе.
Пастор Мандерс. Але мій дорогий молодий друже…
Освальд. Ну, додамо: той, що повернувся до рідного дому.
Фру Алвінг. Освальд натякає на той час, коли ви так заперечували, щоб він став художником.
Пастор Мандерс. Очам людським багато дечого може здаватися сумнівним, що потім все ж… (Тисне Освальдові руку.) Ну, добро пожалувати, добро пожалувати! Та, дорогий Освальде… Нічого, що я називаю вас так запросто?
Освальд. А як же інакше?
Пастор Мандерс. Добре. Так ось я хотів сказати вам, дорогий Освальде… ви не думайте, що я безумовно засуджую всіх художників. Я гадаю, що й у цьому колі багато хто може зберегти свою душу чистою…
Освальд. Треба сподіватись, що так.
Фру Алвінг (сіяючи). Я знаю одного такого, який залишився чистий і душею й тілом. Погляньте на нього лише, пасторе Мандерс.
Освальд (ходить по кімнаті). Так-так, мамочко, облишмо це.
Пастор Мандерс. Так, справді цього не можна заперечувати. І до того ж ви почали вже створювати собі ім'я. Газети часто згадували вас, і завжди вельми прихильно. А втім, в останній час щось наче замовкли.
Освальд (біля квітів). Я в останній час мало працював.
Фру Алвінг. І художникові потрібен відпочинок.
Пастор Мандерс. Можу собі уявити. Та й підготуватись треба, зібратися з силами для чогось значного.
Освальд. Так… Мамо, ми скоро будемо обідати?
Фру Алвінг. За півгодини. Апетит у нього, слава Богу, добрий.
Пастор Мандерс. І до куріння теж.
Освальд. Я знайшов нагорі батькову люльку, і ось…
Пастор Мандерс. Так ось через що!..
Фру Алвінг. Що таке?
Пастор Мандерс. Коли Освальд увійшов сюди з цією люлькою в зубах — наче батько його встав переді мною, як живий!
Освальд. Справді?
Фру Алвінг. Ну, як ви можете казати таке! Освальд удався в мене.
Пастор Мандерс. Так, але ось ця риса біля куточків рота, та й у губах є щось таке… ну, дві краплі води — батько; принаймні коли курить.
Фру Алвінг. Зовсім не бачу. У формі рота в Освальда скоріше щось пасторське.
Пастор Мандерс. Так-так. У багатьох моїх собратів подібна форма рота.
Фру Алвінг. Та облиш люльку, дорогий хлопчику. Я не люблю, коли тут курять.
Освальд (скоряючись). Охоче. Я тільки так спробувати захотів. Я вже раз курив з неї, в дитинстві.
Фру Алвінг. Ти?
Освальд. Так. Я був ще зовсім маленький. І, пам'ятаю, прийшов раз увечері в кімнату до батька. Він був такий веселий…
Фру Алвінг. О, ти нічого не пам'ятаєш з тих часів.
Освальд. Добре пам'ятаю. Він узяв мене до себе на коліна й примусив курити. Кури, каже, хлопче, кури добре. І я курив з усіх сил, поки не зблід і піт не виступив у мене на лобі. А він собі регоче… від усієї душі.
Пастор Мандерс. Гм… Дуже дивно.
Фру Алвінг. Ах, Освальдові все це приснилось.
Освальд. Ні, мамо, зовсім не приснилось. Ще потім, — невже ти цього не пам'ятаєш? — ти прийшла і віднесла мене в дитячу кімнату. Мені там стало погано, а ти плакала… Тато часто витворяв таке?
Пастор Мандерс. За молодих літ він був великий веселун…
Освальд. І все-таки встиг стільки зробити за своє життя. Стільки хорошого, корисного. Адже він помер далеко не старим.
Пастор Мандерс. Так, ви одержали в спадщину ім'я воістину діяльної і достойної людини, дорогий Освальде Алвінг. І, треба сподіватись, його приклад дасть вам натхнення…
Освальд. Здавалося, міг би. Мусило б бути так.
Пастор Мандерс. У кожному разі, ви прекрасно зробили, що повернулись до дня вшанування його пам'яті.