Фру Алвінг. У всякому разі, нема сумніву в тому, що я не порадилась тоді добре сама з собою.
Пастор Мандерс. Та зате ви радилися з вашими близькими, як воно й належить: з вашою матусею, з обома тіточками.
Фру Алвінг. Це правда. І вони вирішили за мене. О, просто неймовірно, як швидко й спокійно вони прийшли до висновку, що було б сущим безумством зневажити подібне освідчення! Встала б тепер моя мати з могили та подивилася, що вийшло з цього блискучого шлюбу!
Пастор Мандерс. За результат ніхто не може поручитись. У всякому разі, безперечно, що ваш шлюб був здійснений законним порядком.
Фру Алвінг (біля вікна). То ж бо, законним порядком! Мені часто спадало на думку, що в цьому якраз причина всіх бід на землі.
Пастор Мандерс. Фру Алвінг, ви грішите.
Фру Алвінг. Можливо. Та я більше не можу миритися з усіма цими умовностями, що зв'язують по руках і ногах. Не можу. Я хочу стати вільною.
Пастор Мандерс. Що ви хочете сказати?
Фру Алвінг (барабанить по підвіконню). Зовсім не варто було мені приховувати, яке життя вів Алвінг. Але тоді я через своє боягузтво не могла вчинити інакше. Між іншим, з особистих міркувань. Так, я була боязка.
Пастор Мандерс. Боязка?
Фру Алвінг. Так; почули б люди що-небудь, вони б розсудили: «Бідолаха! Зрозуміло, що він пиячить, якщо у нього така жінка, яка вже раз кидала його!»
Пастор Мандерс. І до певної міри мали б підставу.
Фру Алвінг (дивлячись йому в очі). Будь я такою, якою мені слід було б бути, я б закликала до себе Освальда й сказала йому: слухай, мій хлопчику, батько твій був розпутник…
Пастор Мандерс. Але, милосердний…
Фру Алвінг. І розповіла б йому все, як зараз вам, — усе від слова до слова.
Пастор Мандерс. Я ладен обуритися від ваших слів, пані.
Фру Алвінг. Знаю, знаю. Мене саму обурюють ці думки. (Відходячи від вікна.) Ось яка я боязка.
Пастор Мандерс. І ви звете боягузтвом те, що є вашим прямим обов'язком, повинністю! Ви забули, що діти повинні любити й поважати своїх батьків.
Фру Алвінг. Не будемо робити узагальнень. Задамо собі таке питання: чи повинен Освальд любити й поважати камергера Алвінга?
Пастор Мандерс. Хіба ваше материнське серце не забороняє вам руйнувати ідеали вашого сина?
Фру Алвінг. А як же бути з істиною?
Пастор Мандерс. А з ідеалами?
Фру Алвінг. Ах, ідеали, ідеали! Не була б я тільки такою боязкою…
Пастор Мандерс. Не зневажайте ідеали, фру Алвінг, — це тягне за собою жорстоку відплату. І особливо, оскільки справа стосується Освальда. В нього, як видно, не дуже багато ідеалів, — на жаль. Та, наскільки я можу судити, батько уявляється йому в ідеальному світлі.
Фру Алвінг. Ви маєте рацію.
Пастор Мандерс. І таке уявлення ви самі в ньому створили і зміцнили вашими листами.
Фру Алвінг. Так, я перебувала під тиском обов'язку й різних міркувань. І ось я брехала синові, брехала з року в рік. О, яке боягузтво, яке боягузтво!
Пастор Мандерс. Ви створили в душі вашого сина щасливу ілюзію, фру Алвінг… Не надавайте цьому так мало значення.
Фру Алвінг. Гм, хто знає, чи добре це, по суті… Та жодних історій з Регіною я все-таки не допущу. Не можна ж допустити, щоб він занапастив бідну дівчину.
Пастор Мандерс. Ні, боронь Боже! Це було б жахливо.
Фру Алвінг. І ще, коли б я знала, що це з його боку серйозно; що це могло б стати його щастям…
Пастор Мандерс. Що? Як?
Фру Алвінг. Та цього не може бути; Регіна, на жаль, не така.
Пастор Мандерс. А коли б?… Що ви хотіли сказати?
Фру Алвінг. Що, якби не була я такою боягузкою, я б сказала йому: одружися з нею, або влаштуйтесь, як хочете, тільки без обману.
Пастор Мандерс. Але, Боже милостивий! Поєднати їх законним шлюбом!.. Щось жахливе, нечуване…
Фру Алвінг. Нечуване? А, поклавши руку на серце, пасторе Мандерс, ви хіба не припускаєте, що тут довкола чимало знайдеться чоловіків і жінок, які є такими ж близькими родичами?
Пастор Мандерс. Я вас рішуче не розумію.
Фру Алвінг. Ну, припустімо, розумієте.
Пастор Мандерс. Ну, так, ви маєте на увазі можливі випадки, що… Звичайно, на жаль, родинне життя у нас справді не завжди відзначається потрібною чистотою. Але в тих випадках, на які ви натякаєте, нікому ж бо нічого не відомо… в кожному разі, нічого певного. А тут навпаки… І ви, мати, могли б побажати, щоб ваш…
Фру Алвінг. Але ж я не бажаю зовсім. Я саме не хочу допустити нічого такого, ні за що в світі. Про що ж я й кажу.
Пастор Мандерс. Ну так, через боягузтво, як ви самі висловились. А коли б ви не боялись?… Боже, такий обурливий зв'язок!