Фру Алвінг. Ну, кінець кінцем, усі ми походимо від таких зв'язків, як кажуть. І хто ж встановив такий порядок у світі, пасторе Мандерс?
Пастор Мандерс. Подібних питань я не буду обговорювати з вами. Не той у вас дух… Та як же ви можете казати, що це лише боягузтво з вашого боку?…
Фру Алвінг. Послухайте, як я міркую про це. Я полохлива тому, що в мені сидить щось, що віджило, — на зразок привидів, яких я ніяк не можу збутися.
Пастор Мандерс. Як ви назвали це?
Фру Алвінг. Я кажу, що це щось на зразок привидів. Коли я почула там в їдальні Регіну й Освальда, — мені здалося, що переді мною вихідці з того світу. Але я готова думати, що й усі ми такі вихідці, пасторе Мандерс. У нас виявляється не лише те, що перейшло до нас як спадщина від батька й матері, але дають знати себе й усякі старі, віджиті поняття, вірування й таке інше. Все це вже не живе в нас, але все-таки сидить міцно, і нам не вирвати його. Досить мені взяти до рук газету, я так і бачу, як шмигають між рядками ці могильні вихідці. Та що там — уся країна кишить такими привидами; їх безліч, як піску морського. А ми такі нікчемні боягузи, так боїмося світла.
Пастор Мандерс. Ага, ось вони плоди вашого читання!.. Славні плоди, нічого сказати! Ах, ці огидні, обурливі, вільнодумні твори!
Фру Алвінг. Ви помиляєтесь, дорогий пасторе. Це ви самі розбудили в мені думки. Вам честь і слава.
Пастор Мандерс. Мені?!
Фру Алвінг. Так, ви примусили мене підкоритися тому, що ви називали обов'язком, повинністю. Ви вихваляли те, проти чого обурювалась вся моя душа. І ось я почала розглядати, розбирати ваше вчення. Я хотіла розплутати лише один вузлик, але тільки-но я розв'язала його — все розповзлось по швах. І я побачила, що це машинна стрічка.
Пастор Мандерс (тихо, вражений). Та невже це й весь результат найтяжчої боротьби в моєму житті?
Фру Алвінг. Назвіть це краще найжалюгіднішою своєю поразкою.
Пастор Мандерс. Це була найвеличніша перемога в моєму житті, Елене. Перемога над самим собою.
Фру Алвінг. Це був злочин проти нас обох.
Пастор Мандерс. Злочин, що я сказав вам — поверніться до свого законного мужа, коли ви прийшли до мене, збожеволівши, з криком: «Ось я, візьми мене!» Це був злочин?
Фру Алвінг. Так, мені так здається.
Пастор Мандерс. Ми з вами не розуміємо одне одного.
Фру Алвінг. В кожному разі — перестали розуміти.
Пастор Мандерс. Ніколи… ніколи в найпотаємніших своїх помислах не ставився я до вас інакше, як до дружини іншого.
Фру Алвінг. Так, справді?
Пастор Мандерс. Елене!
Фру Алвінг. Людина так легко забуває.
Пастор Мандерс. Не я. Я той самий, який був завжди.
Фру Алвінг (міняючи тон). Так, так, так… Не будемо говорити про минуле. Тепер ви зовсім поринули в свої комісії та засідання, а я блукаю тут та борюся з привидами, і з внутрішніми і з зовнішніми.
Пастор Мандерс. Відігнати зовнішні я вам допоможу. Після всього того, про що я з жахом дізнався від вас сьогодні, я не можу зі спокійним сумлінням залишити у вашому домі молоду недосвідчену дівчину.
Фру Алвінг. Чи не найкраще було б її влаштувати? Тобто видати заміж за гарну людину.
Пастор Мандерс. Без сумніву. Я гадаю, що це з усіх погл
Фру Алвінг. Регіна рано змужніла.
Пастор Мандерс. Правда ж? Мені пригадується, що вона вже була надзвичайно розвинута фізично, коли я готував її до конфірмації. Та поки що її слід відправити додому, під нагляд батька… Ах так, але ж Енгстран не… І він… він міг так обдурювати мене!
Стук у двері з передпокою.
Фру Алвінг. Хто ж це? Увійдіть!
Енгстран (одягнений по-святковому; на дверях). Вибачення просимо, але…
Пастор Мандерс. Ага! Гм…
Фру Алвінг. А, це ви, Енгстране?
Енгстран. Там нікого не було з прислуги, і я осмілився постукати.
Фру Алвінг. Ну-ну, увійдіть же. Ви до мене?
Енгстран (входячи). Ні, ласкаво дякуємо. Мені б панові пастору сказати словечко.
Пастор Мандерс (проходжуючись вперед і назад). Гм, он як? Зі мною хочете поговорити? Так?
Енгстран. Так, дуже б хотілось.
Пастор Мандерс (зупиняється перед ним). Н-ну, дозвольте спитати, в чому справа?
Енгстран. Справа ось яка, пане пасторе. Тепер там у нас розрахунок іде… Сильно дуже вам вдячні, пані… Ми зовсім, значить, покінчили. Так мені здається, добре б нам… ми так дружно працювали увесь час… добре б нам було помолитися гуртом на прощання.