(Із їдальні). Це пастор Мандерс зараз пішов?
Фру Алвінг. Так, до притулку пішов.
Освальд. Гм!.. (Знову чути, як дзенькає графин об склянку.)
Фру Алвінг. Милий Освальде, тобі слід менше вживати цього лікеру. Він такий міцний.
Освальд. У сиру погоду це добре.
Фру Алвінг. Може, прийдеш краще сюди, до мене?
Освальд. Але ж там не можна курити.
Фру Алвінг. Сигару, ти знаєш, можна.
Освальд. Ну-ну, тоді прийду. Тільки ще ковток… Ну ось. (Виходить з їдальні з сигарою і зачиняє за собою двері. Коротка пауза.) А пастор де?
Фру Алвінг. Кажу ж тобі, до притулку пішов.
Освальд. Ах так.
Фру Алвінг. Тобі б не треба так засиджуватись за столом, Освальде.
Освальд (тримаючи сигару за спиною). А якщо мені сидиться, мамо? (Пестить і гладить її.) Подумай, що це означає для мене — повернутись додому й сидіти за власним мамусиним столом, у мамусиній кімнаті й смакувати чудесні мамусині страви?
Фру Алвінг. Милий, милий мій хлопчику!
Освальд (розгулюючи по кімнаті, з деяким роздратуванням). Та й що ж мені тут діяти? Працювати не можна…
Фру Алвінг. Хіба не можна?
Освальд. У таку сиру погоду? Сонце ні разу не вигляне за цілий день. (Ходить вперед і назад.) Ах, це жахливо — сидіти без діла.
Фру Алвінг. Мабуть, ти поквапився, вирішивши повернутись додому.
Освальд. Ні, мамо, так треба було.
Фру Алвінг. Я б скоріше відмовилась від щастя бачити тебе тут, ніж дивитись, як ти…
Освальд (зупиняючись перед нею). А скажи мені, мамо, чи насправді для тебе таке вже велике щастя бачити мене тут?
Фру Алвінг. Чи щастя це для мене?
Освальд (мне газету). Мені здається, тобі повинно бути майже байдуже, чи я є, чи нема мене на світі.
Фру Алвінг. їв тебе вистачає духу сказати це матері, Освальде?
Освальд. Але жила ж ти чудово без мене раніш.
Фру Алвінг. Так, жила… це правда.
Мовчання. Сутінки поволі згущаються.
Освальд ходить по кімнаті. Сигару він поклав.
Освальд (зупинившись перед матір'ю). Мамо, можна мені присісти до тебе на диванчик?
Фру Алвінг (даючи йому місце біля себе). Будь ласка, будь ласка, мій милий хлопчику.
Освальд (сідаючи). Мені треба сказати тобі дещо, мамо.
Фру Алвінг (напружено). Ну?
Освальд (втупивши погляд у простір). Не в силі я далі нести цей тягар.
Фру Алвінг. Та що ж? Що з тобою?
Освальд (як і раніш). Я ніяк не міг зважитись написати тобі про це, а коли повернувся…
Фру Алвінг (хапаючи його за руку). Освальде, в чому справа?
Освальд. І вчора й сьогодні я всіма засобами намагався відігнати від себе ці думки, махнути на все рукою. Ні, де там.
Фру Алвінг (встаючи). Тепер ти повинен все сказати, Освальде.
Освальд (знову притягає її до себе на диван). Ні, сиди, сиди, і я спробую сказати тобі… Я все скаржився на втому з дороги…
Фру Алвінг. Ну так. То що ж?
Освальд. Але це не те. Не просто втома.
Фру Алвінг (готова схопитись). Не хворий же ти, Освальде!
Освальд (знову притягує її до себе). Сиди, мамо… і постався до цього спокійно. Я не хворий… по-справжньому. Не в тому розумінні, як це вважають. (Заломлюючи руки над головою.) Мамо, я надломлений… розбитий духовно… Мені більше не працювати, мамо, ніколи! (Закриває обличчя руками, кидається на груди матері, ридає.)
Фру Алвінг (бліда, тремтить). Освальде! Поглянь на мене. Ні-ні, це неправда.
Освальд (дивиться на неї в повному розпачі). Ніколи не мати змогу працювати. Ніколи… ніколи… Бути живим мерцем? Мамо, можеш ти собі уявити такий жах?
Фру Алвінг. Нещасний мій хлопчику! Звідки ж цей жах?
Освальд (знову сідає, випростовуючись). Ось це й незрозуміло. Я ніколи нічим не зловживав. У жодному розумінні. Ти не думай, мамо. Ніколи цього не робив.
Фру Алвінг. Я й не думаю, Освальде.
Освальд. І все ж мене спіткало таке жахливе лихо.
Фру Алвінг. Але це мине, мій дорогий, милий хлопчику. Це звичайна перевтома й нічого більше. Повір мені.
Освальд (пригнічено). І я так думав спочатку. Але це не те.
Фру Алвінг. Розкажи ж мені все по порядку, все, все.
Освальд. Я й хочу.
Фру Алвінг. Коли ти почав це помічати?
Освальд. Відразу ж після того, як я останній раз був дома, коли повернувся знову в Париж. Почалося з жахливого болю в голові… особливо в потилиці. Мені наче одягали на голову вузький залізний обруч і загвинчували його знизу вгору.