Гедвіг. Крону шістдесят п'ять єре.
Гіна. Вірно. (Записує.) Страх, скільки у нас масла виходить. До того ж ковбаса і сир. Стривай-но… (Записує.) І шинка ще… Гм… (Підраховує.) От уже й виходить…
Гедвіг. А ще ж пиво?
Гіна. Так, звичайно. (Записує.) Обходиться дорогенько. А все потрібне.
Гедвіг. Зате нам з тобою не треба було сьогодні супу на обід, раз тато пішов.
Гіна. Так, це добре склалося. Та ще я одержала вісім крон п'ятдесят єре за карточки.
Гедвіг. Невже стільки?
Гіна. Рівно вісім крон п'ятдесят!
Мовчання. Гіна знову береться до шитва. Гедвіг бере олівець, папір і щось малює, заслоняючи очі лівою рукою.
Гедвіг. Адже дивно якось, що тато сьогодні на такому пишному обіді у комерсанта Верле!
Гіна. Не можна сказати, що в комерсанта. Це ж бо син прислав по нього. (Згодом.) З комерсантом ми не маємо ніяких справ.
Гедвіг. От буде добре, коли тато прийде. Він обіцяв попросити для мене у фру Сьорбю чого-небудь смачного.
Гіна. Еге, в цьому домі, повір мені, знайдеться багато смачненького.
Гедвіг (продовжуючи малювати). А я начебто зголодніла трошки.
Старий Екдальз паперами під пахвою і згортком у кишені пальта з'являється з вхідних дверей.
Гіна. Як дідусь пізно сьогодні!
Екдаль. Контору замкнули. Довелося ждати у Гроберга. І потім пройти через… Гм…
Гедвіг. Дали знову на переписування, дідусю?
Екдаль. Цілу папку. Поглянь-но.
Гіна. Добре.
Гедвіг. їв кишені теж у тебе згорток.
Екдаль. Що? Дурниці! Нічого там нема. (Ставить палицю в куток.) Роботи надовго вистачить, Гіно. (Відсуває одну половинку дверей у задній стіні.) Тсс! (Зазирає в них і знову обережно засуває.) Хе-хе! Усі задрімали! А вона залізла у кошик. Хе-хе!
Гедвіг. А їй не зимно в кошику, дідусю?
Екдаль. Таке вигадаєш! Зимно!.. Стільки соломи! (Іде до дальніх дверей ліворуч.) У мене там є сірники?
Гіна. Сірники на комоді.
Екдаль іде до себе.
Гедвіг. От добре, що дідусь знову з переписуванням!
Гіна. Так. Бідолашний старий; тепер хоч кишеньковими грішми запасеться.
Гедвіг. І не сидітиме цілими ранками в тому поганому трактирі у мадам Еріксен!
Гіна. Так, і це дуже добре.
Невелика пауза.
Гедвіг. Як ти думаєш, вони все ще за столом сидять?
Гіна. А бог їх знає. Мабуть.
Гедвіг. Подумай, яким смачним обідом частують там тата! Він, мабуть, прийде веселий. Правда, мамо?
Гіна. Авжеж. А якби ми ще могли порадувати його, що кімнату здано!
Гедвіг. Ну, це не обов'язково сьогодні.
Гіна. Це було б так добре. А то стоїть без усякої користі.
Гедвіг. Ні, я хотіла сказати, що сьогодні не обов'язково. Тато й так сьогодні буде в гуморі. Краще, коли цим ми його порадуємо іншим разом.
Гіна (дивиться на неї). А ти любиш радувати тата увечері чимось таким хорошим?
Гедвіг. Звичайно. Тоді відразу якось веселіше стає.
Гіна (замислюючись). Так, так, мабуть, так.
Старий Екдаль виходить із своєї кімнати і прямує до перших дверей ліворуч.
Гіна (обертаючись до нього). Щось потрібно у кухні, дідусю?
Екдаль. Так, потрібно. А ти сиди собі. (Іде до кухні.)
Гіна. Не надумав би з вугіллям возитися. (Чекає.) Гедвіг, піди-но поглянь, що він там…
Екдаль виходить з кухні з кухлем окропу, що парує.
Гедвіг. Ти по окріп ходив, дідусю?
Екдаль. Так. Треба. Писати буду, а чорнило густе, як каша… Гм!..
Гіна. Ви б, дідусю, повечеряли спочатку. Адже там приготовано.
Екдаль. Бог з нею, з вечерею, Гіно. Дуже я зайнятий, кажу тобі. І нехай ніхто до мене не входить. Ніхто… Гм!.. (Йде до себе.)
Гіна і Гедвіг переглядаються.
Гіна (тихо). Як ти гадаєш, де він роздобув грошей?
Гедвіг. Мабуть, від Гроберга одержав.
Гіна. Таке скажеш, Гедвіг. Гроберг завжди присилає гроші мені.
Гедвіг. То, мабуть, десь у борг узяв пляшечку.
Гіна. Бідний дідусь; навряд чи дають йому в борг.
Яльмар Екдаль входить у пальті і сірому пуховому капелюсі. Гіна кидає шитво і підводиться.
Ах, ти вже повернувся, Екдалю!
Гедвіг (теж: схоплюється). Подумайте, тато вже прийшов!
Яльмар (кладучи капелюх). Тепер, мабуть, і всі вже розійшлися.
Гедвіг. Так рано?