Яльмар. Адже були кликані на обід. (Хоче скинути із себе пальто.)
Гіна. Стривай, я тобі допоможу.
Гедвіг. І я.
Скидають з нього пальто, яке Гіна потім вішає на стіну.
А багато було гостей, тату?
Яльмар. Ні, небагато. Нас було за столом осіб дванадцять-чотирнадцять.
Гіна. І ти з ними усіма розмовляв?
Яльмар. Так, трошки. Грегерс цілком заволодів мною.
Гіна. Що він, усе такий же непоказний?
Яльмар. Так, не дуже показний… А старий не повернувся?
Гедвіг. Аякже. Сидить у себе й пише.
Яльмар. Розповідав що-небудь?
Гіна. Ні, що йому розповідати?
Яльмар. Не згадував?… Казали, здається, що він був у Гроберга. Я загляну до нього.
Гіна. Ні, ні, не треба.
Яльмар. Чому? Хіба він сказав, що не хоче впустити мене?…
Гіна. Йому, видно, сьогодні не хочеться нікого пускати до себе.
Гедвіг (подаючи знаки). Гм!.. гм!..
Гіна (не помічаючи). Ходив до кухні по окріп…
Яльмар. А-а! Сидить тепер і…
Гіна. Та вже напевно.
Яльмар. Господи Боже! Мій бідний сивоволосий батько!.. Ну й нехай собі сидить втішається.
Старий Екдаль у домашньому сюртуку із розкуреною люлькою в руках виходить із своєї кімнати.
Екдаль. Повернувся? А я ото слухаю — наче твій голос.
Яльмар. Щойно прийшов.
Екдаль. Ти, здається, мене не бачив?
Яльмар. Ні. Але там казали, що ти пройшов через… Я хотів тебе наздогнати…
Екдаль. Гм… Дуже мило з твого боку!.. А що воно за люди були там?
Яльмар. Різні. Камергер Флор, камергер Балле, камергер Касперсон, камергер такий-то і такий… я не знаю всіх.
Екдаль (киваючи). Чуєш, Гіно! З самими камергерами сидів.
Гіна. Еге, тепер там страх як пишно стало в домі.
Гедвіг. Що ж вони, співали ці камергери? Чи вголос читали що-небудь?
Яльмар. Ні, тільки нісенітниці верзли. Хотіли було мене примусити декламувати. Та їм не пощастило.
Екдаль. Не пощастило їм?
Гіна. А ти ж би чудово зміг.
Яльмар. Ні, не треба бути до послуг усім і всякому. (Ходячи по кімнаті.) Принаймні, я не з таких.
Екдаль. Ні, ні. Яльмар не з таких.
Яльмар. Не знаю, чого це мені конче потрібно розважати гостей у тих рідких випадках, коли я буваю у товаристві. Нехай інші стараються. Ці молодчики тільки те й роблять, що переходять з дому в дім — попоїсти та попити. Нехай вони й розплачуються за частування.
Гіна. Та невже ти так і сказав?
Яльмар (наспівуючи). Хо-хо-хо! Довелось-таки і їм дещо проковтнути.
Екдаль. Самим камергерам!
Яльмар. Авжеж, і їм. (Між іншим.) Потім у нас ще виникла невелика суперечка щодо токайського.
Екдаль. Токайського? Тонке вино!
Яльмар (зупиняючись). Буває і тонке. Але, я скажу тобі, не всі випуски однакові. Уся справа в тому, чи багато сонця потрапило на виноград.
Гіна. І все ти знаєш, Екдалю!
Екдаль. А вони сперечатися почали?
Яльмар. Спробували було. Зате й переконалися, що і камергери недалеко зайшли. Так само — не всі випуски однакові. Одні трохи кращі, інші дещо гірші!
Гіна. Ні, чого тільки ти не придумаєш!
Екдаль. Хе-хе! Ти так їм і відважив?
Яльмар. Так, як то кажуть, просто у вічі!
Екдаль. Чуєш, Гіно? Самим камергерам! Просто у вічі!
Гіна. Та невже! Просто у вічі?
Яльмар. Тільки не варто про це базікати. Таких речей не розповідають. До того ж, уся розмова відбувалась у найприязнішому, жартівливому тоні, звичайно. Люди, по суті, усі такі люб'язні, веселі; навіщо їх було кривдити? Ні-і!
Екдаль. А все-таки — просто у вічі!
Гедвіг (пестячись). Як цікаво, що ти у фраку. Страшенно тобі личить, тату!
Яльмар. Правда? Він і справді сидить досить непогано. Майже як на мене шитий… Хіба що трошечки ріже під пахвами… Допоможи-но, Гедвіг! (Скидає фрак.) Краще надягти піджак. Куди ти діла піджак, Гіно?
Гіна. Зараз. (Приносить піджак і допомагає Яльмарові надіти його.)
Яльмар. Ось так. Не забудь тільки повернути Мольвіку фрак завтра ж вранці, якнайраніше.
Гіна (кладучи фрак). Та вже не забуду.
Яльмар (потягуючись). А-а! Воно все-таки зручніше так. Та й такий вільний домашній одяг більше підходить до всього мого зовнішнього вигляду. Як тобі здається, Гедвіг?
Гедвіг. Еге ж, тату!
Яльмар. А коли ще розтріпати галстук, ось так — кінцями порізно… Дивись! Як?
Гедвіг. Так. Це дуже пасує до твоїх вусів і довгого кучерявого волосся.
Яльмар. Я б сказав не кучерявого, а скоріше хвилястого.
Гедвіг. Адже воно дуже кучерявиться.