Ветер треплет косу одинокой девицы
Ветер треплет косу одинокой девицы,
Что идёт впереди меня,
Не пора ли мне снова в кого-то влюбиться?
На мгновенье задумался я...
*
Вдруг очнулся. Ищу я глазами ее,
И не вижу. Исчезла девица.
Я понять не могу. Это что за враньё?
Ведь листаю я книги страницы!
*
Это было виденье...понятно теперь,
Но в сознаньи останется образ,
Как уходит она не закрыв эту дверь,
Треплет ветер непослушную косу...
Сині очі
Сині очі, як ті тумани, Душу мою розривали, Я забула слова мами, Котрі правду відкривали. Поплатилась я за це, І почула те слівце: "Говорила я тобі, Неодмінно буть біді!" Я горючими сльозами, Заливала светр мами. Приголублячи мене, Час скоріше вже мине. "Ти,голубонька моя, Не горюй біля вогня, Все забудь і заспокойся, Подивись на захід сонця!" Час іде не зупиняясь, А пригоди все з'являясь, Може радість принесуть, Це,напевно, і вся суть...
Як розібратися в собі?
Як розібратися в собі? Як зрозуміти дійсність? Сказати "ні" своїй журбі, Відчути духу міцність... А почуття сільніші за твої, І може, ще чогось не знаю? Так хочу я приборкати свої, Та інших зовсім і не помічаю... Так тяжко. Тяжко, мій коханий, Але я розберуся з цим колись, Та мріяти ще вмію непогано, Тому буду летіти тільки ввись... І по дорозі до Небес Великих, Зустріну ту людину-забуття, З якою вже ніщо не буде диким, З якою будуть різні відкриття...