Еріка знала, що в селі їх звуть «знатними голодранцями» — недарма все її дитинство проминуло серед сільських хлопчаків і дівчаток. Але хто ж винен, що так сталося? Дівчина злісно витерла сльози. Ну й нехай. Вона просто нікуди не поїде. Бідолашна обхопила руками коліна й застигла, щиро віддаючись своєму горю.
За дверима почулося повільне шаркотіння, далі стукіт.
— Еріко! Ти тут?
Кетрін, не чекаючи запрошення, відчинила двері й зайшли до кімнати.
— Я так і знала, що ти тут. Змусила мене так високо дертися…
Бабця тільки руками сплеснула, оглядаючи розгром у кімнаті своєї вихованки.
— О Господи! Дівчинко, що тут сталося? І чого це ти рюмсаєш?
Еріка мовчки потягла носом, але положення не змінила. Кет задріботіла до дівчини та схилилася над нею. Уважно подивилася на Еріку й похитала головою.
— Здається, я знаю, що сталося. Ох-хо-хо… — бабця зітхнула й присіла на лаву біля розореної скрині.
— Так! — не витримала Еріка. — Звичайно, знаєш! Мені зовсім, зовсім нема чого надягти туди, на цей ярмарок у Хоїк! І тому я не поїду!
Вона знову голосно потягла носом.
— Ну, це ми ще побачимо, — розважливо сказала Кетрін, гладячи її по голові. — Може, взагалі ніхто туди не поїде.
— Тобто як це — ніхто не поїде? — обурилася Еріка. Сльози її миттю висохли й вона вже гнівно дивилася на свою няньку.
— Я вважаю, що не можна вам туди вибиратися. Небезпечно це. Не діло задумав сер Родерік, — стара знову підібгала губи. — Дуглас недарма грозився, що зведе ваш рід до кореня. Хіба можна самим іти в лабети до шотландців, коли так неспокійно навкруг?
— Та ти що?! — вигукнула дівчина. — Хто нас там зачепить? У нас в сусідах самі шотландці, мою матір звали Ейлін Рендолф, ти забула, чи що? Та ми їм кревна рідня, — вона просто захлинулася від обурення. — Дуглас, ха! Дуже страшно! Та він уже все забув давно… Теж вигадала. Ти просто боягузка, Кет.
Стара похитала головою, сумно спостерігаючи за метаннями Еріки.
— Ні, дівчинко. Може, я й боягузка, але Вільям Дуглас не з тих, хто може забути свою клятву. Згадаєш мої слова, англійці ще наплачуться від нього. Для шотландця нема нічого важливішого за кревну помсту. І я боюсь, щоб не трапилося лиха… Ну, та я бачу, що вас із батьком не переконаєш. Той теж затявся — поїдемо, хай там що!
— Що може трапитися гірше за те, що є зараз! — запально сперечалася Еріка. — Поглянь на нас! Ми забилися в цю нору, ховаємося від усіх! Незабаром цей старий замок зовсім розсиплеться, привалить нас і ніхто не згадає про лорда Тейндела. Будь ласка, Кетрін, не треба відговорювати батька! — дівчина з благанням склала руки й притисла до грудей.
Бабця приплющила повіки, замислено пожувала губами.
— Хоча, якщо подумати, то ти й маєш рацію, — повільно сказала вона. — Нема чого вам, молодим, отут сидіти. Може, на тім святі тобі й нареченого підшукаємо…
Еріка нервово розреготалася.
— У тебе одне на думці! Так, звичайно, підшукаємо. Там саме знайдеться аматор городніх опудал, і я йому сподобаюся. Кет, скільки я казала тобі: не хочу заміж!
— А ми зараз подивимося, що можна придумати, — ніби й не чуючи її останніх слів, нянька на подив моторно підвелася з лави. — Ну-бо, поглянемо…
Вона заходилась і собі порпатися в купі безладно розкиданих речей, щось задоволено бурмочучи під ніс. Знайшла та застромила в руку Еріки дерев'яний гребінець:
— Зачешися та чекай на мене тут! — наказала стара. — Я незабаром повернуся.
Бабця швидко вийшла з кімнати, так що Еріка навіть не встигла запитати, куди це вона подалася. Дівчина з усмішкою подумала, що її стара нянька, коли схоче, може бути дуже прудкою, і ні глухота, ні ревматизм їй не заважають.
Вона вмилася над олив'яною мискою та взялася заплітати коси. Не надто любила це заняття, бо щоразу воно виявлялося справжньою мукою. Ретельно розділила неслухняні пухнасті пасма й почала жорстоко роздирати їх, вибираючи реп’яхи та колючки. От же наслав Господь кару! Волосся було головним лихом Еріки. Мало того, що руде, через що всі околишні хлопчиська дражнили її фейрі, та ще й кучеряве, ніби плющ на огорожі. Варто дмухнути навіть легесенькому вітерцю, — й густа легка грива перетворювалася на непролазні хащі. Чортихаючись нишком, Еріка заплела дві товсті коси та закріпила їх подертими стрічечками, які давно втратили свої кольори.