Нолліс відчув, що Родерік не палає бажанням до подальших розмов. Тож йому не варто було залишатися — усе, що потрібно, він уже зробив. Тепер тільки дочекатися світанку. Добре, що він прибув сьогодні. Бо довелося б ще ганятися за цією пронозою, видобувати її з монастиря… Як вдало все складається! Він підвівся та чемно вклонився баронові.
— Прошу вибачення, ваша милосте, але мушу виспатися перед далекою дорогою… Дозвольте піти.
Сер Родерік неуважно кивнув.
— Звісно. Джоше, проведи посланця та розпорядися, щоб уранці його випустила варта. Я подумаю над пропозицією брата, — додав він, звертаючись до Джона. — Раненько передам відповідь на його листа.
Нолліс ще раз низько схилився перед господарем замку Тейндел. «Можете не поспішати, ваша милосте, — іронічно подумав він, — відповідь писати зовсім і не треба. Я впораюся з усім тут-таки, на місці». Він почувався втомленим, але був задоволений. Схоже, про нього зараз ніхто в замку не думає. Це руде дівчисько дуже вчасно відволікло увагу від його підозрілої персони. Саме те, що потрібно!
Сер Родерік і стара нянька залишилися вдвох за спорожнілим столом. Кетрін, дивлячись кудись убік, важко зітхнула.
— Ти думаєш, що я не правий? — запитав лицар.
— Як я можу судити свого пана? — відгукнулася баба рипучим голосом. — Ви ж давно не маленький хлопчик, який прибігав до своєї няньки, щоб сховати розбитого носа в моєму фартусі. Але все-таки насмілюся сказати, що люблю Еріку й не хочу, щоб вона їхала. Та й дівчинці буде безпечніше тут, зі своєю родиною, аніж десь у чужих людей.
— Ти не розумієш… — з болем у голосі мовив барон. — Дуглас бачив її.
Кетрін недовірливо втупилася в нього. Тьмяні блакитні очі спалахнули на її обличчі, ніби в кішки в темряві.
— Ні, — видихнула вона, — тільки не це!
Сер Родерік сумно кивнув.
— Так, Кет, це правда. Ти застерігала нас проти поїздки в Хоїк. Пробач, що я тебе не послухав. Це моя помилка. Спочатку думав, що все обійдеться… Але тепер відчуваю, що це не так. Щось підказує мені, що Дуглас повернеться сюди.
— Розкажи мені все, — зажадала стара.
— Ми посварилися з Ерікою, і я не пустив її на ярмарок. А вона перевдяглася пажем та подалась туди сама. Ти знаєш свою вихованку, — криво посміхнувся він, Кетрін кивнула, — коли вона хоче щось зробити, ніщо її не зупинить. І вийшло так, що Дуглас побачив її на ярмарку. Еріка стверджує, що він не впізнав її в чоловічому вбранні, але я ж бо знаю, що цей диявол у людській подобі зрештою здогадається про все. Дідько забирай! Надто вона схожа на свою матір, а вже кого-кого, а Ейлін він мусить пам'ятати.
Він не доказав, стомлено опустив повіки.
— Так, Ейлін він знав чудово, — підтвердила Кетрін і злякано перехрестилася. — Господи, поможи нам! Необхідно її сховати. Дуглас — божевільний. Він же заприсягся, пам'ятаєте, що не дозволить, щоб її обличчям англієць милувався!
— Та вже пам'ятатиму його присягу все життя, — крізь зуби процідив Родерік, стискаючи кулаки так, що під нігтями виступила кров. — І я помщуся за її смерть! П'ятнадцять років чекав і боявся, що він з'явиться в Англії… Коли я думаю, що вбивця Ейлін досі живий, мені хочеться кричати від люті. Саме тому я мушу сховати Еріку й синів, щоб не турбуватися про них.
— Не робіть дурниць, мілорде, — схвильовано зашепотіла нянька. — Господь із вами. Ви хочете посиротити своїх дітей?
— Вони вже дорослі, Кет, — суворо перебив її барон Тейндел. — А я не можу більше жити з таким тягарем на серці. Я заприсягся Ейлін, що подбаю про наших дітей, але тепер вони виросли, і я можу вважати себе вільним від клятви.
Стара Кетрін згорьовано глянула на свого колишнього вихованця. Її губи ледь помітно здригнулися.
— Хай Бог вам помагає, мілорде, — тільки й промовила вона. — Та не розумію, скільки не ламаю голови, куди ж відправити нашу дівчинку? До сестри Ейлін — Маргарет, чи що? Начебто вона замужем за кимось із Макфергюсів… Або, може, дійсно краще сховати її в монастирі Ромсі? Та й часи тепер неспокійні.
Сер Родерік криво посміхнувся.
— Як то кажуть, що не робиться, все на краще. Маю одну думку. Якщо цей Нолліс правду казав… — він замислено похитав головою, — тоді сам Бог мені допомагає. Я відправлю Гіла з Браном до брата в Беверлі. А Еріку попрошу прийняти років на два навчатися в монастир. Принаймні, буду спокійний за їхнє майбутнє.
Стара Кетрін похмуро втупилася в підлогу.
— Не подобається мені це все, — похитала головою. — Не на добро… І Нолліс цей здається підозрілим, ось що я скажу. Хоч би чого лихого не замислив ваш братик!