Еріка згадала про ожину та заходилася оглядати свої руки, які страшенно саднило. Вчора вона дуже обдерлася, поки лізла сюди. Дівчина витягла з-за пазухи дорогоцінне люстерко та взялася ретельно вивчати своє обличчя. Правду кажучи, добре, що дзеркало трохи потьмяніло від часу — зважаючи на все, те, що вдалося розгледіти, мало не кращий вигляд, аніж подряпані руки. Отакої… Що скаже Кетрін, коли побачить її всю в саднах і синцях? Буде краще, якщо вона не потраплятиме нікому на очі кілька днів. А там можна й додому повернутися.
Шлунок почув слово «додому» й радісно загурчав. Ще б пак! Вона не їла нічого з самого вечора, ішла цілу ніч, а зараз уже полудень. Еріка швидко вибралася з-під пледа, яким вкривалася, та почала порпатись у своєму вузлику. Їжі було небагато. Вона встигла поцупити зі столу рештки сухого козячого сиру, який Кетрін забула сховати в комору, та окраєць хліба. Але смак сиру, який вона цілком запхала до рота, здався їй чудовим. Шкода, що він так швидко скінчився…
Еріка обтрусила крихти й посміхнулася. Нічого, головне, що не забула кремінь, а вже їжі вона собі добуде — навкруги повно всілякої дичини. Не вперше їй доводилося саму себе забезпечувати харчами. Дівчина відклала вбік пращу, любовно протерла свого маленького лука, перевірила, чи не намокла тятива. Поталанило, що вона відразу знайшла цю печеру! Їй спало на думку, що нема чого шукати собі іншого притулку. Навіщо? Надовго втікати з дому вона не збиралася, а тут її ніхто не знайде — зважаючи на зарослу стежку, навряд чи пастухи часто сюди навідуються.
План її був простий: перечекати, коли батько перестане на неї гніватися та почне хвилюватись. За розрахунками Еріки, це мало статися за день-два. Тоді можна буде й повернутись. Вона достатньо вивчила батькову вдачу, аби припустити, що він не дуже суворо її каратиме, коли вона сама повернеться додому. Звичайно, вона погано вчинила, коли втекла, та що їй залишалося? Вона не поїде в монастир Ромсі, як би її не змушували.
Після сухого солоного сиру схотілося води. Здається, десь тут неподалік був струмок… Спритно чіпляючись за кам'яні виступи, Еріка спустилася вниз. Дорогою встигла зірвати кілька ягід ожини. Терпкий, кислуватий смак стиглих ягід розлився в роті, покращуючи настрій. Господи, як хороше! Попри всі неприємності, які з нею сталися, дівчина перебувала в доброму гуморі. Вона так любила сама гуляти лісом…
Навкруг уже відчувався трішки прілий запах осені, негусті дощові краплі зривалися з листя, навіваючи шерехом спокій і сон. Глід полум'янів своїм листям, виділяючись серед зелених ще дубів і в'язів. Подекуди на галявинках червоніли вовчі ягоди, змушуючи обережного подорожанина обходити ці місця. Пахло грибами й мокрим листям, було тихо… Птахи поховалися від дощу, тільки чорні дрозди шаруділи в траві, вишукуючи в ній щось їстівне.
Пробираючись крізь зарослий дроком і ліщиною підлісок, нарешті вона почула шум води. Ага, виходить, не помилилася — струмок тут. Відсунула звислу з кряжистого дуба довгу «бороду» лишайника й радісно вигукнула. Невеликий прозорий потік струменів кам’янистим руслом, щедро прикрашеним поваленими деревцями. Схоже, тут дійсно давно нікого не було — насилу знайшла місцину, де можна було б зачерпнути води, не ризикуючи звалитися в холодну річечку.
Дівчина напилась і вмилася, а по тому вирішила досліджувати навколишню місцевість. Мугикаючи під ніс якусь пісеньку, Еріка почала сходити на верхівку пологого пагорба, порослого лісом. Час від часу її обсипало градом крапель з гілля, тож поки видобулася нагору, добряче змокла. Там свистів вітер. Дерева велично погойдувалися, зачіпаючи одне одного своїм галуззям. Навкруги, наскільки сягав погляд, здіймалися пагорби, а в низовинах між ними шелестів ліс. Еріка нагнулася, побачила в траві брунатний капелюшок їстівного гриба.
— Уже удача, — пробурмотіла вона, обтрушуючи мокрі від роси рукави. — Не марно сюди лізла.
Вона випросталася й раптом застигла, впустила гриба. На сході, з того боку, де був невидимий звідси Тейндел, здіймався догори стовп густого чорного диму. Він вирізнявся на сірому тлі, заступаючи півнеба. Еріка відчула, як серце ухнуло кудись у порожнечу, щосили стисла руки.