Дівка слухала, затамувати подих. Очі в неї аж скосилися від цікавості.
— А як звуть твого друга? — запитала вона.
— Його звуть… Дік Далхаузі, — з якоюсь зловтіхою промовила Еріка. Це було перше шотландське ім'я, що спало їй на думку. — Ми з ним названі брати. Не дивуйся, що шотландець і англієць можуть бути братами. Одного разу він врятував мені життя! І тоді я заприсягся допомогти йому визволити кохану з брудних лабет ненависного їй нареченого. Уночі ми прокралися до замку й напали на нього. Через непорозуміння мене вибили з сідла і я знепритомнів. Мій бідолашний друг, напевне, загинув, а я опам'ятався тут… Решта відома тобі.
Еріка схрестила руки на грудях і додала своєму обличчю виразу глибокої зажури.
— Агов, не сумуй так! — погукала її Мейзрі. — Твій друг живий, я сама чула, що всі англійці повтікали. Філ усе журився, що жодного англійчика не вбив… Ет, до чого ж гарно, — мрійливо зітхнула вона. — Страх як люблю такі історії! Ну це ж треба, а Енні ж бо, Енні! Тихіша за тиху! Ну, хто б міг подумати? Напевне, вона вагітна від твого Діка, зізнайся, га? А ти сміливий, — вона припала обличчям до ґрат, — хоча більше схожий на дівчисько. Надто вже гарненький. Немов янголятко!
Служниця засміялася, показуючи жовті зуби. Від неї густо тхнуло часником і брагою. Еріці стало зле, та вона мужньо посміхнулася, їй спало на думку, що дівка вочевидь не новачок у любовних справах, на відміну від неї… Цікаво, що їй далі робити? Вона мало не впала в сум'яття, але вчасно себе опанувала. Що ж, раз вона вирішила зображати чоловіка, мусить і це витерпіти. Сама винна. Треба якось змусити служницю відімкнути двері, а там уже видно буде! Але як?
— Мені вже однаково, — сумно сказала вона, опускаючи голову. — Для мене все скінчено. Але я вдячний долі, що вона подарувала мені зустріч із тобою.
Мейзрі завмерла з роззявленим ротом.
— Ти чого це, га? — сторожко запитала вона. — Чого це — скінчено?
— Невже ти не розумієш? — Еріка рвучко схопилася руками за пруття ґрат, і дівка мимоволі сахнулася від неї. — Мене повісять, щойно весілля скінчиться!
З очей у служниці негайно потекли великі сльози.
— Ах ти бідолашний! — заголосила вона. — Ну це ж треба такому статися! І ти ж бо ні в чому не винен!
Еріка злякалася, що вона збудить стражника своїм ревінням. Дівка очевидячки намірилася досхочу пожуритися над долею молодого лицаря.
— Ні, але це ж несправедливо! — вигукнула Мейзрі, коли перестала нарешті чмихати носом. Вона хижо втупилася в Еріку, так, що та навіть почервоніла. — Тільки я зустріла справжнього лицаря, як його відразу збираються вішати! Може, ти мене хоча б поцілуєш на прощання?
— Охоче поцілую, — придушуючи напад нудоти, вичавила з себе Еріка. — Але як? Я замкнений тут! А цілувати тебе через ґрати мені не дозволить виховання.
— О, який хитрий! — служниця грайливо взялася руками в боки. — Звичайно, я зайду всередину, а ти — ф'ють, шукай вітра в полі! А потім мене хазяїн уб'є за це, так?
— Що ти, Мейзрі, — палко заперечила Еріка. — Як ти могла подумати таке! Адже я лицар. Хіба я можу допустити, щоб прекрасна дама через мене розпрощалася з життям? Та ніколи! Хочеш, я дам слово лицарської честі, що не вчиню тобі нічого лихого? Я б із радістю відвіз тебе звідси, із цього замку, до своєї рідної домівки!
Мейзрі замислилася. Напевне, така пропозиція здалася дівці доволі привабливою. До того ж, їй очевидячки хотілося цілуватись, але вона не зважувалася зайти в камеру. Болючі сумніви яскраво позначилися на її простакуватому личку. Еріці раптом стало шкода її. Господи, що ж вона робить? У душі прокинувся сором. Вона ж спокушає нещасну дівчину, щоб жорстоко обдурити! Наступної миті вона мало не розреготалася на все підземелля. Ото сміхота! Це вона — жорстокий, підступний спокусник? Ще запитання, хто кого спокушає.
— Гаразд, — нарешті зважилася дівка. — Тільки справді заприсягнись, як лицар, що не втечеш!
— Присягаюся святим Георгієм, заступником усього шляхетного лицарського стану, — урочисто промовила Еріка, намагаючись дивитися на служницю з обожнюванням, — що не заподію ніякої шкоди твоїй дівочій честі. Можеш бути щодо цього цілком спокійна, — зовсім щиро додала вона.
Мейзрі якось невиразно гмикнула й обережно рушила до масивних дверей, що вели в камеру. Намагаючись рухатися нечутно, Еріка швидко схопила глиняну миску й стала так, щоб двері на мить заслонила її від дівчини. Тепер треба діяти рішуче. Не збирається ж вона, справді, цілуватися з цією немитою вівцею!
Вона набрала в груди якомога більше повітря та зціпила зуби. Почулося рипіння засува, що відсовувався. За дверима щосили пихкала Мейзрі — засув виявився тугішим, ніж вона розраховувала.