— Втім, можна було не сумніватися, — замислено провадив хлопець. — Щойно десь виникає бійка, ти негайно виявляєшся поруч. Слава Господу, оце удача!
Вона не встигла сказати щось таке саме в'їдливе у відповідь, як Річард раптом ніжно доторкнувся рукою до її щоки. Еріка здригнулась і завмерла, не зважуючись поворухнутися. Його пальці на мить затрималися, а по тому Дік зітхнув і стер з ніжної шкіри налипле болото. Дівчина підняла на нього перелякані очі й кволо посміхнулася. Чи їй здалося, що голос його ледь затремтів, коли він вимовив останні слова?
— Я ніяк не очікував тебе зустріти тут, Еріко Тейндел, — провадив шотландський лицар. — 0, я бачу, тепер ти носиш жіноче вбрання… Одяг пажа не в моді нині? Чи ти вирішила стати служницею? О Боже, який же, справді, в тебе вигляд! Тобі слід негайно вмитися, мала.
Із обличчя в Еріки повільно сповзла посмішка. Вона миттю згадала, що схожа на болотяну русалку: вся в багні, яке вже почало повільно підсихати, перетворюючись на бридку шкоринку. Образа почала підніматися десь із глибин душі, підступаючи до горла. Дік Далхаузі й цього разу глузував із неї! Втім, чого можна було очікувати від невихованого шотландця.
— Виходить, ти все-таки впізнав мене? Чому ж тоді не заступився? — гнівно накинулася вона на парубка. — Адже при тобі кривдили жінку!
— Щиро кажучи, я був не впевнений, що це ти, — трохи зніяковів Річард. — Адже я ще не звик до того, що ти носиш спідницю. Втім, ти й сама чудово впоралася. Бідолаха Олівер Макнаб, він не знав, із ким зв'язався.
Він помітив, як змінилося обличчя дівчини, й заразливо зареготав.
— Ах ти нахабо! — вигукнула Еріка, остаточно виведена з рівноваги. — Зараз ти теж отримаєш, начувайся!
Дівчина зробила до нього крок, загрозливо стискаючи брудні кулачки.
— Так, ти не змінилася, — спокійно зауважив шотландець. — Така само задерикувата. Як ти потрапила сюди? Я, коли побачив тебе, мало з глузду не з'їхав! Спершу подумав, що марю…
— Ти теж не змінився, — непривітно озвалась вона. — Як і раніше, вважаєш, що кожній зустрічній дівчині треба грубіянити, чи не так?
Це вже були не жарти. Посмішка так само повільно, як у неї перед цим, сповзла з обличчя Далхаузі.
— Пробач, але мені здавалося, що якраз я й не грубіянив тобі. Якщо вже згадати, хто з нас кому грубіянив під час останньої зустрічі…
— Ах так?! — вона вперлася руками в боки. — І чим же це я тебе скривдила? Не дозволила поводитися з собою, як із обозною дівкою? Якби ти був справжнім лицарем, то не припустив би, щоб так чинили зі знатною дамою.
Брови шотландця гнівно зійшлися на переніссі. Тепер вони стояли одне перед одним, як двоє розлючених півнів, готових до бійки.
— Та звідки мені знати, хто переді мною — знатна дама, задерикуватий паж, а чи брудна служниця? — сердито перепитав Дік, підступаючи до неї. — 3 тобою збожеволіти можна! Щоразу, коли я бачу тебе, ти в новій подобі. Хоч сама ще пам'ятаєш, хто ти насправді?
— Якщо ти з'явився сюди, щоб мене ображати, — скрикнула Еріка, — знай, тобі це не вдасться!
Вона відштовхнула його з дороги й рішуче покрокувала геть. Зараз ладна була просто роздерти цього нахабу — щоб він провалився!
— Це чому ж? — миролюбно поцікавився Річард, легко підлаштовуючись до її рвучкого кроку.
— Тому, що в цьому замку за мене є кому заступитися, — гордовито кинула дівчина.
— Ах, он воно що… — багатозначно протяг шотландець.
Еріка зупинилася й підозріливо глянула на парубка. У його голосі чулися неприховані глузи.
— Сподіваюся, ти не маєш на увазі нічого поганого? — ще з більшою погордою поцікавилась вона.
Дік ніби злякано замахав руками.
— Ні, Господь із тобою! Просто тремчу з переляку, о шляхетна леді. Зараз мене, певно, розшматують ваші слуги!
Він пирснув зо сміху, й Еріка насилу стрималася, щоб не ляснути по його самовдоволеній пиці. Але тільки тупнула ногою, зірвалася з місця й побігла до дверей житлової вежі.
— Агов, ти так і не сказала мені, як опинилася тут! — сердито гукнув Дік услід. — Стривай же, зупинися на хвильку, не втікай. Ти повинна мені все пояснити!
Далхаузі кинувся слідом. Він бігав набагато краще, тому легко спіймав Еріку за лікоть. Міцно обхопив її руку, притяг дівчину до себе. Якоїсь миті їй навіть стало лячно, бо він виявився так близько.
— Ні вже, ти поясниш мені, що тут відбувається! — здавлено вимовив шотландець. — Я хочу це знати.