Еріка похолола, не вірячи власним вухам. Дуглас шукає її?! Серце в неї впало від самого лише звуку цього ненависного імені. Здається, у Бархеді відбувається щось страшне. Вона припала до шпарини в дверях, намагаючись не пропустити й слова.
— Дункане, не кажи так, благаю! Ти лякаєш мене, — простогнала Маргарет. — О, Боже мій, я негайно ж піду й сама знайду її.
— Заспокойся, Мег, — трохи спокійніше відповів Макфергюс. — Зараз я мушу терміново їхати, не можу чекати, поки її приведуть. Необхідно зустрітися з Вільямом Дугласом і обговорити з ним усі умови. Прошу тебе про єдине: коли Еріка знайдеться, міцно замкни її. Але зроби це так, щоб вона нічого не запідозрила.
У голові в нещасної Еріки все перемішалося. «Замкни її». Дядечко збирається віддати її Дугласу! Вона розуміла, що їй негайно треба втікати з Бархеда, але куди? Чорний Дуглас… Вона не могла забути, з якою ненавистю дивилися на неї його очі тоді, в Хоїку. Кошмар повторювався, тільки тепер її ніхто не міг захистити — навпаки, єдині в світі родичі готові були віддати її цій страшній людині.
Тремтячими руками дівчина стисла скроні. Треба заспокоїтися. «Опануй себе!» — наказала вона собі й відразу здригнулася, бо почула легкий шерех. Розпалена уява негайно намалювала їй картину того, як скрадається коридорами сам Дуглас… Вона нервово озирнулася. Ні, коридор був порожній. Видимо, Маргарет обійняла свого чоловіка, й то зашелестіла її сукня.
— Дункане, я все розумію, — так тихо промовила тітонька, що Еріка ледь розчула, — але все-таки в дівчинці тече моя рідна кров… Скажи, чи ж так обов'язково віддавати її Дугласу? Навіщо вона йому?
— Дурна ти, Мег, — зверхньо відповів той. — Рідна кров… Якщо ми не віддамо її Дугласу, він прийде й візьме її сам, і тоді нам залишиться тільки молити Господа і його про власний порятунок.
— Але чому?
— Він оголосив по всій Шотландії, що ця дівчина — його наречена, яка втекла. Якщо Вільям одружиться з нею, то зможе накласти лапу на її величезні володіння… Слухай-но, Меггі, його багато хто боїться, і я не виняток. Я знаю, на що здатна ця людина. Якщо ми віддамо йому твою небогу, то зможемо отримати непогану винагороду, а якщо ні — то незабаром усі будемо мертві! Я віддаю перевагу першому. Подумати тільки, цю дівку шукають по всій Англії, а вона спокійнісінько живе в нас і не відає, скільки золота їй відважив покійний дідусь Персі. Ми зможемо вигідно продати її.
Жах, який охопив Еріку, годі було описати. Вона — наречена Дугласа й спадкоємиця Нортумберленда?! Ніколи, навіть у найстрашнішому сні, вона не могла собі такого уявити. Бідолашна була вже напівпритомна й трималася на ногах тільки тому, що боялася, щоб родичі не вискочили на шерех у коридорі.
— Але якщо Еріка має законні права на Нортумберленд, то чи не краще нам самим подбати про те, щоб ці землі перейшли до Макфергюсів, а не до Дугласів? — розважливо заперечила Маргарет, і в її голосі задзвенів метал. — Ти не вважаєш, що твій син гідний більшого? Ти взяв мене заміж без посагу, то хай хоча б наш хлопчик отримає заслужене багатство. Я бачила, як Роберт дивився на Еріку, й гадаю, вона теж не буде противитися такій честі. Дугласам досить і своєї землі, нема чого їм зазіхати на чужі володіння! Якщо ми їх швидко обвінчаємо, то Дуглас не зможе…
— Не мели дурниць! — гримнув Дункан. — Дурна жінко, жадібність і сліпа любов до сина скаламутили тобі розум. Невже ти не розумієш, що як ми обвінчаємо цю руду замазуру й Роберта, його життя не буде варте й щербатого пенні? Чорний Дуглас уб'є його, бо завжди домагається того, чого хоче. А зараз він хоче Нортумберленд!
Маргарет злякано скрикнула. Надія Еріки, на те, що вона отримає якийсь час, щоб дати цьому раду, яка спалахнула була в її серці, раптово згасла. Тітонька Мег ніколи не ризикуватиме життям свого сина. Він для неї дорожчий за все на світі, й вона швидше задушить небогу власними руками, ніж дозволить, щоб улюбленому Роббі завдали бодай якоїсь шкоди. О Боже, що ж робити, що робити?! Так і поривало вдертися в тітоньчину кімнату й закричати щосили: ви з глузду з'їхали, ви все переплутали! Я не маю нічого й ніколи не мала, крім спаленого Тейндела… Але в неї вистачило глузду, щоб не робити цього. Еріка розуміла єдине: її хочуть віддати заміж за Чорного Дугласа. Цього було досить, щоб бігти на край світу з триклятого замку.