— Ви не зробите цього. — Герман Тод гнівно звів брови. — Ви хочете занапастити імперію…
— Я зроблю це! Я мушу одержати елемент, необхідний для врятування імперії. Потім, роздушивши непокору, я піду в похід. А ви — слухайте мене! — підвищив голос Стар, блискаючи очима. — Я вимагаю покори від вас. Беззаперечної покори.
Слова Стара почали діяти. Корпоратисти піднялися з місць і завмерли непорушно.
Диктатор невесело засміявся.
Ну от! Я можу тепер наказувати вам все, що завгодно! Тепер ви нікчемні раби й більше нічого! Де ваша пиха? Де могутність, якою ви так хизувалися?
Ніхто не промовив жодного слова. В поглядах наймогутніших сановників держави проступала тільки покірність і собача відданість.
— Ми слухаємо вас, володарю! — тихо промовив Тод.
Диктатор зневажливо махнув рукою.
— Кому ви потрібні? Сідайте і ждіть!..
Корпоратисти, мов манекени, опустилися в свої крісла. Диктатор швидко попрямував до виходу.
— Між іншим, — зупинився Стар, — продовжуйте засідання.
Круто повернувшись, диктатор залишив зал. Корпоратисти, пригнічені й приголомшені, не озвалися жодним словом.
… Стар вийшов на площу перед будинком. Тут розташувалась оперативна бронетанкова група. Біля машини, чекаючи володаря, стояли солдати й офіцери.
— Гей, вірні мої хлопці! — закричав на весь голос диктатор. — По машинах!..
Солдати заметушилися. Почувся гуркіт моторів. Стар сів у невеликий броньовик і рушив на урядову трасу. За ним з брязкотом посунув загін. Здалеку долинав гомін багатомільйонної юрби. То на парламентській площі маніфестанти вимагали відставки Петера Стара.
Диктатор криво посміхнувся.
«Аби тільки зарядити батарею! — подумав він. — Тоді я покажу вам! О, я покажу вам!»
Бронетанкова група промчала по урядовій трасі і вилетіла за місто. В долині бовваніли корпуси атомних заводів. На неосяжному пустирищі юрмилися тисячі робітників. Заводи були блоковані. «Доведеться вдатися до зброї, — подумав Стар. — А може, може… спробувати масовий гіпноз? Так! Тільки так!».
Стар зупинив свій броньовик. Спинився і весь загін. Кіптява, піднята машинами, поволі відносилась вітром в далину. Робітники мовчазно і суворо стояли стіною перед входом на заводське подвір’я.
Машина диктатора почала стиха наближатися до юрби, яка завмерла в суворому, настороженому чеканні.
Останній бій
В юрбі робітників прокотився гомін. «Залізний диявол»! «Залізний диявол»! Ці два страшних слова передавались з вуст у вуста. Тисячі очей, похмурих, сповнених рішучості й гніву, стежили за наближенням диктатора.
Жива стіна перегородила Стару дорогу до заводської лабораторії. Цю стіну він має подолати, чого б це не коштувало. Стар знав, що його секрет розкрито, що робітники вирішили обірвати його життя. Невимовна лють розпирала йому груди.
Раптом диктатор побачив у передніх рядах Берна й Гельда. Страшна догадка прокралася в душу Стара, за спиною в нього поповзли мурашки…
«Чому Берн тут? Він зв’язаний з виступом? Це він розкрив мій секрет. Адже я порушив клятву, і тепер він вирішив дати мені бій — останній бій в моєму житті! Але це їм не вдасться. Я ще маю силу. Я ще примушу пропустити мене до лабораторії».
Диктатор висунувся з броньовика і щосили закричав до натовпу:
— Ей ви! Чому зібралися тут? Негайно розходьтееь! Хіба ви не бачите, що це я, ваш володар?
Наперед виступив Гартман. Сухим, різким голосом він кинув кілька слів, які примусили Петера здригнутися:
— Ми впізнали вас, пане Стар! Народ вимагає вашої відставки. Час покінчити з терором і агресією. Дорога для вас закрита — ніяка диявольська сила не допоможе вам. Проти вас виступила нація, вся країна — тому забирайтеся геть!..
Стар, ледве стримуючи лють, промовив гучним тоном наказу:
— Я вимагаю, щоб ви пропустили мене до лабораторії! Ви знаєте, чого мені треба. Я сподіваюся на вашу лояльність. Я не хочу проливати крові, Я хочу життя!..
— Ваше життя — це смерть мільйонів! — суворо відповів Гартман. — Ви не одержите елемента!..
— Геть Стара! — загриміли тисячі голосів. Петер зрозумів усе. Робітники вже винесли йому вирок.
Тоді над площею пролунали страшні, мов заклинання, слова диктатора:
— Гей ви, раби! Досить розмов! Це говорю вам я — ваш володар! Розступіться і стійте непорушно!..
Слова його були наповнені такою демонічною силою, що у багатьох робітників поза шкірою поповзли мурашки. Але за мить іронічний, їдкий сміх сколихнув юрбу. Ніхто не рушив з місця. Сила радіації не діяла!.. Холодний піт виступив у Стара на чолі… Що сталося? Адже він відчуває, що сила ще є!