— Я познайомилася з ним, коли мені було п’ятнадцять років. — Джина нахилилася над раковиною і роздивлялася розсічену губу в дзеркало. — Він цікавився моєю двоюрідною сестрою. Вона була на рік молодша за мене. Я думала, що у такий спосіб оберігаю її.
Енджі слухала мовчки, не перебиваючи.
— Він був такий милий, — вела далі Джина. — Коли він був у Перській затоці, я отримувала від нього листи, у яких він писав, як сильно мене кохає і як хоче піклуватися про мене. — Вона зустрілася поглядами з Енджі в дзеркалі. — Ось як він про мене тепер піклується.
Енджі пошукала щось у сумочці.
— Усі вони попервах милі.
— Ти це на власному досвіді знаєш?
— У мене навіть є закривавлена футболка.
Джина витягла з коробки на стіні паперового рушника і намочила його під краном.
— Після народження Тіма все змінилося, — сказала вона. — Його все бісило. Він більше не хотів мене торкатися. Йшов з дому вночі, годинами десь пропадав. — Вона приклала мокрий рушник до закривавленої губи. — Іноді він щезав на всі вихідні. Я потім дивилася на одометр — він намотував п’ятсот, а то й шістсот миль.
Енджі нарешті знайшла те, що шукала в сумочці.
— Куди він їздив?
— Коли тебе часто б’ють кулаком в лице, ти дуже скоро перестаєш ставити запитання.
— Повернися, — сказала Енджі. — Вона нанесла трохи основи на спонж і взялася делікатно маскувати синець у Джини під оком. — Це «Клінік». Якщо буде трохи світліше, ніж твій звичний тон, розітри пальцями. Це зробить синець менш помітним.
— Він і тебе бив?
— Ні, — відповіла Енджі, зосереджена на тому, щоб приховати синець.
Насправді Енджі була надто п’яною, щоб пам’ятати, що саме робив з нею Майкл. Вона знала тільки те, що наступного ранку прокинулася на задньому сидінні своєї машини з глибоким укусом на грудях і таким сильним болем між ногами, що він іще декілька тижнів давався взнаки.
Не те щоб з Енджі вперше ставалася така халепа, але з колегою з роботи таке сталося вперше.
— Він сказав мені, що був з Кеном.
— З Возняком? — уточнила Енджі. То був Майклів напарник з відділу вбивств. — А що він з Кеном робив?
— Сказав, що разом рибалили в горах.
Енджі стиснула губи, щоб утриматися від ремарки. Вона не могла уявити Кена з вудкою, та навіть якби й могла — Кен був не тим, з ким Майкл міг би поїхати на риболовлю.
Джина стишила голос майже до шепоту.
— Він був грубий із тобою?
Енджі кивнула. І взялася пальцями за Джинине підборіддя й підняла його, щоб перевірити працю рук своїх на світлі.
— Він мерзотник, — усе ще пошепки промовила Джина. — Я хочу від нього втекти.
Енджі додала ще трохи основи.
— Ти пішла від нього?
— Два дні тому.
— Де ти оселилася?
— У матері. Він сказав, що приїде й забере мене.
Енджі знову подивилася на синець на світлі. Чудово.
— Ти написала на нього заяву?
Джина розсміялася.
— Ти ж сама коп. Знаєш, що це не має сенсу.
— Дурниці, — відрізала Енджі. — Іди у відділення округи Дікеб і пиши заяву. Їм пофігу, що він коп. На тебе один раз подивляться і заберуть його в мавпятник.
— А потім що? Що буде, коли він вийде?
— Подаси позов і отримаєш судову заборону наближатися.
— Подивися на моє лице, — сказала жінка. — Думаєш, судова заборона його спинить?
Вона мала рацію. Енджі згадала ті часи, коли сама працювала в поліцейській уніформі. У пам’яті сплив яскравий епізод: вона витягла закривавлену судову заборону з руки жінки, яку забив до смерті її чоловік. Він орудував молотом. На все це дивилися їхні діти.
Джина помила руки над раковиною.
— Навіщо ти прийшла?
— Хотіла, щоб ти дещо переказала Майклу.
Жінка закрутила кран і взяла паперового рушника, щоб витерти руки.
— Думаєш, він мене послухає?
— Ні, — змушена була визнати Енджі. З сумочки вона витягла свою візитну картку. — Ось мій номер телефону. Подзвони мені, якщо він знову розпускатиме руки.
Та Джина картки не взяла.
— Він зробить усе, що схоче. Телефонний дзвінок мене не врятує. — Вона глянула на себе в дзеркало і пригладила волосся. — Дякую за макіяж. «Клінік»? — Енджі кивнула. — В обід піду куплю собі таку саму. Якщо Майкл дізнається, що я з тобою розмовляла, вона мені знадобиться.
— Я йому не скажу.
Джина відчинила двері й прихилилася до них.
— Він дізнається, — сказала вона. — Він завжди про все дізнається.