Вілл подумав про Міріам Монро, про ту величезну різницю між любов’ю, з якою вона говорила про своїх дітей, і тим, як про Тіма говорив Майкл. Він просто запудрював мізки, кажучи слова, які, на його думку, міг би сказати хороший батько. Цей чоловік бив дружину. А розумово відсталого сина він теж кривдив?
— Чувак, ти там? — спитав Майкл.
— Так.
— Я кажу, у поліції Дікеба мені нічого не кажуть. — Він помовчав, мабуть, хотів дати Віллу час на відповідь. А коли той не відповів, Майкл запитав: — Ти від них нічого не чув?
Він випитував про судову заборону. Вілл дав йому ухильну відповідь.
— Взагалі-то вони не дуже люблять викладати всі карти на стіл.
— Так, так, — погодився Майкл. І видихнув струмок диму. — Філ просто розчавлений цим усім. Я намагався розпитати, чи він, бува, чогось не знає, але він геть розклеївся, розумієш?
— Я вдячний тобі за спроби. — Вілл вирішив ризикнути. — Детектив Поласкі сказала, що допомагала тобі переглядати деякі твої справи з відділу моралі.
Майклова мовчанка на частку секунди затяглася.
— Ага, точно. Класна дівка. Ти з нею спав?
— Ти щось знайшов у матеріалах?
Майкл помовчав, видихнув ще трохи диму.
— Нічого. Як і сказала Поласкі, я кілька разів заганяв її в мавпятник.
— Алішу?
— Так. Кілька разів, може, три. Я записав дати. Хочеш, подивлюсь і скажу тобі? Вона потрапляла в наші облави, як я й казав. По двадцять-тридцять дівчат за раз. Не дивно, що я її не пам’ятав.
— А як щодо Малого Джі?
— На нього нема нічого. У Домівці він з’явився порівняно недавно. Я міг зустрічати його раніше, проте в моїх матеріалах на нього нічого нема, і я ні фіга не пам’ятаю. Може, нам знову його притиснути? Заберемо у відділок і побачимо, що він знає?
Віллу стало цікаво, чи в курсі Майкл, що сутенер мертвий.
— Отож, — вів далі Майкл, — як там усе просувається? Про Алішу щось нове нарив?
— Нічого особливого, — відповів Вілл. — Розкажи мені про Джезмін.
— Це одна з повій?
— Це та дівчинка, яка подряпала тобі лице.
— А, ця. — Майклів смішок видався Віллу трохи силуваним. — Так. Мале чортеня.
— Вона тобі нічого не казала, перед тим як побігти вгору сходами?
— Нічого такого, що я міг би повторити перед своєю жінкою.
— А твоя жінка вдома, з тобою?
Знову той сміх.
— А де ж їй іще бути?
Запала довга мовчанка. Менш ніж хвилину тому Майкл сказав, що вся його сім’я у тещі. Чому він брехав?
— Гаразд, — сказав Майкл. — Та дівчинка… як її там? Вона нічого не сказала. Думаєш, вона щось бачила тієї ночі, коли вбили Алішу?
— Не знаю. — Чому він збентежився? Це тому він збрехав?
— Якщо хочеш її допитати, я привезу її у відділок, нема питань. Я не вказую тобі, як і що робити, але тобі не треба, щоб якась мала чорношкіра зараза висунула проти тебе обвинувачення. Мені ще пощастило, я відбувся ляпасом.
— Я про це пам’ятатиму. — Віллу було цікаво, чи знав уже Майкл, що Джезмін зникла. Якщо він збрехав про одне, то збрехати про інше йому було б неважко. — Майкле, я тут подумав. Як дивно, що Аліша набагато старша за інших жертв.
— Тобто?
— Вона доросла жінка. А інші дівчатка були підлітками. А ще язик. Твоїй сусідці язика відрізали, а решті дівчат відкусили.
— Так, — стримано погодився Майкл. — Якщо подумати, це трохи дивно.
Вілл дивився на екран комп’ютера, де давала свідчення Джулі Купер. Тепер вона попросить детективів вимкнути камеру, щоб трохи зібратися з силами. Як молоденька дівчинка змогла таке пережити? Як вона ходила до школи, виконувала домашні завдання, як решта її однолітків, знаючи, що пережите завжди затьмарюватиме її свідомість?
— Може, він ходив до повій, щоб випустити пару перед тим, як іти переслідувати дівчаток? — висунув припущення Майкл. — Пам’ятаю ще з тих часів, коли працював у «моралі», що ці дівчатка самі на себе накликають неприємності з клієнтами. Іноді вони посеред усієї забави підвищують ціну. Іноді погоджуються на певні дії, пози чи ще щось, аби лише заманити клієнта до себе, а там уже міняють правила, відмовляють щось робити чи хочуть більше грошей.
З такого боку Вілл на справу не дивився, але напрям був правильний. Та це однаково не пояснювало того, що сталося з Синтією Баррет.
— Майкле, ти впевнений, що нікого не розлютив? Може, цього було достатньо, щоб з Синтією скоїли імітацію такого вбивства у тебе на задньому подвір’ї?
Майкл розсміявся.
— Це ти серйозно?
— Ти мені скажи.
— Чувак, це якась дурня.