Вона пішла, перш ніж Вілл встиг її зупинити.
Що ж було в цьому Джоні Шеллі, чому вона так хотіла його врятувати? Може, через те, що він був на світі сам-один. А може, тому, що він носив свою самотність, як броню, і її могла бачити лише вона? Він був такий, як Вілл. Точнісінько такий, як Вілл.
Попри те, що кілька днів тому Енджі видраїла свій будинок згори донизу, вона знову натягла рукавички й узялася до роботи. У ванній вилила півгалона хлорки й почала шкребти блискучу затирку між швами плитки зубною щіткою. Плитку клав Вілл — по діагоналі, бо інтуїтивно здогадався, що так ванна кімната здаватиметься більшою. Стіни він помалював у кремово-жовтий і відтінив по краях кремовим, а Енджі ще бурчала, що з нього поганий декоратор.
Їй варто було б йому подзвонити. Вілл лише виконував свою роботу. Він був хорошим поліцейським, але й хорошою людиною теж, тому вона неправильно чинила, коли карала його за те, що Джон Шеллі вляпався у якусь фігню. Як закінчить вимивати будинок, вона йому подзвонить на мобільний і скаже, що злиться на саму цю дурну ситуацію, а не на Вілла.
Енджі перейшла в кухню й стала виймати з шафок каструлі й сковорідки, щоб повитирати всередині. У голові без упину крутилися думки про вранішню подію, вона все намагалася збагнути, чи не було якогось іншого, легшого способу це зробити.
— Бляха, — вилаялася Енджі.
Їй потрібно було поміняти клейонку. Який сенс прибирати в шафках, якщо під клейонкою назбиралося повно різного сміття? Вона підчепила кутик клейкого вінилу на дні раковини й роздерла навпіл. Під нею було чисто, але сама клейонка була зіпсована. Енджі встала, щоб взяти нову, але навіть до комори ще не дійшла, як згадала, що клейонка закінчилася.
— Бляха, — знову лайнулася вона, рвучко знімаючи рукавички.
Вона жбурнула їх у раковину і ще кілька разів матюкнулася, шукаючи ключі.
Через десять хвилин вона вже була в машині, але їхала не в крамницю, а прямо по Понс-де-Леон у бік Стоун-Маунтін. Вона знала, де жив Майкл. Після того, як вони потрахалися (точніше, після того, як він відтрахав її), Енджі стала трохи одержима. Вона кілька разів проїжджала повз його будинок, бачила дружину й малого на під’їзній доріжці, мигцем помітила Майкла, який мив машину. Так тривало тиждень, а потім вона збагнула, що поводиться, як психічно хвора. Вона ж була сердита не на Майкла, а на себе, за те, що знову влізла в погану ситуацію.
Ормвуди мешкали в одноповерховому будинку на одну сім’ю, такому самому, як і решта будинків на вулиці. Енджі поставила машину на порожній під’їзній алеї. Якщо хтось із сусідів і помітив, що її чорний «Монте-Карло СС» не належав хазяям будинку, надвір з криками ніхто не вибіг. Коли Енджі виходила з машини, кожен дюйм шкіри поколювало.
Вона була у своєму звичному одязі для прибирання: обрізані шорти, стара сорочка Вілла і рожеві в’єтнамки, які вона взула, коли виходила. Капці хльоскали її по ступнях, коли вона йшла в гараж. Було вітряно, і Енджі обхопила себе за талію, щоб не мерзнути. Потім стала навшпиньки й зазирнула в гараж.
Шибки у вікнах були пофарбовані чорною фарбою.
Повз будинок проїхала машина, і Енджі провела її поглядом, щоб упевнитися, що вона не гальмує. А тоді пішла до вхідних дверей. Подзвонила й стала чекати, наперед смакуючи думку про те, як Майкл відчинить і побачить її на порозі. Вона хотіла сказати йому, що Джона Шеллі заарештували, а потім хотіла спитати, звідки Майкл знав Джона, чому він сказав їй та іншим дівчатам стерегтися вбивці, який вийшов на свободу.
Енджі постукала, знову подзвонила.
Нічого.
Вона натиснула на дверну ручку, але було замкнено. Щосили намагаючись не озиратися через плече і не робити інших різких рухів, щоб не скидатися на злодійку, вона неквапом пішла за ріг будинку на заднє подвір’я, зазираючи у вікна, наче вона приятелька, яка заїхала в гості. Вона шкодувала, що залишила вдома мобільний заряджатися — його можна було б використати для замилювання очей.
У задніх дверях побачила отвір для собак. Двері на вигляд старі, й Енджі здогадалася, що їх не міняли, відколи було зведено будинок. Майкл терпіти не міг собак. Це вона запам’ятала з першої спільної облави. В одної з дівчат був песик, який безупину гавкав, і Майкл витяг зброю, коли собака на нього кинувся. Проститутка тоді ще розсміялася, і Енджі разом з нею. А якщо замислитися, то саме від цієї повії Енджі й почула про те, що Майкл любить халяву.
Енджі стала на коліна і скрутила плечі так, щоб мати змогу пролізти у двері. Її широкі стегна застрягли — спасибі, матусю, — але вона якось спромоглася пропхатися всередину. Тихо заповзла і підвелася на ноги, одночасно нашорошуючи вуха, щоб почути, чи нема когось у будинку. Вперше, відколи вийшла зі свого власного дому, вона замислилася над тим, що робить. Нащо вона вдерлася до Майкла? Що сподівалася тут знайти?