— Дивися на мене. — Він схилився над її тілом і притис ножа їй до шиї.
Полиця. Він поклав його на полицю.
— Дивися на мене.
Вона послухалася, поглянула на нього.
— Поцілуй мене.
Надто високо. Полиця була надто високо.
— Поцілуй мене, — повторив він.
Усе її тіло задрижало, проте вона підвелася, щосили розтягуючи мотузку, і притулилася губами до його рота. Він усе ще вдавав із себе ніжного, торкався м’якими губами. Вона відчувала смак власної крові, відчувала, як б’ється його серце біля її грудей, коли він притисся до неї. Коли він просунув язика їй у рот, їй не вдалося стримати блювотний рефлекс, хотілося відсахнутися, проте він міцніше притис ножа їй до горла, і Енджі нічого не лишалося, крім дозволити йому цілувати себе.
Він задоволено поплямкав губами і, відсторонившись від неї, сів.
— Якби ти так мене поцілувала тоді в машині, усе могло бути інакше.
Енджі подивилася на нього знизу вгору. Гола лампочка створювала навколо його голови ореол. Вона повернулася, побачила Джезмін, побачила кров у дівчинки в роті й мертвий погляд її очей.
— Енджі, — прошепотів Майкл, проводячи пальцями по її обличчю й нижче, по тілу.
Вілл так торкався до неї дуже давно. Чому він перестав до неї торкатися? Відколи вона його відштовхувала?
Майкл знову схилився над нею, і його вага притисла її до землі.
— Будь ласка… Прошу тебе, не треба…
Він знову її поцілував. Вона перенесла вагу на праву руку й потягнула якомога сильніше лівою, щоб розтягти мотузку. М’язи в животі затремтіли, у легенях забракло повітря, а шкіра полізла з руки, мов рукавичка. Він заштовхував язик далі їй у горло, зуби стукалися об її зуби. Енджі відчувала, як труться одна об одну потрощені кістки у правому зап’ястку. Біль був такий нестерпний, що вона врешті піддалася йому, пропустила цю червону хвилю через усе своє тіло.
Майкл сів на п’яти і придивився до неї.
— Ні, — на видиху промовила Енджі. — Господи, ні…
Вона відчувала, що от-от знепритомніє. Не могла з цим боротися. Повіки затремтіли. Перед очима все попливло.
Він притисся до неї міцніше. Його збуджував її біль.
— Зніми її, — важко дихаючи, прошепотіла вона. — Зніми маску.
Він похитав головою.
— Я хочу тебе бачити.
— Ні.
— Вілле, — пробурмотіла вона.
Де був Вілл?
— Що?
Вона потрусила головою, закліпала повіками, зробила все, щоб лишатися при тямі.
— О, Вілле…
— Це не Вілл. — Вільною рукою Майкл стягнув з себе маску і жбурнув на землю. — Це Майкл. Це я з тобою таке роблю.
— Вілле.
Він крутонув її голову, примусив дивитися собі в очі.
— Хто з тобою таке робить, Енджі?
— Вілл…
— Дивися на мене, — жорстко повторив він. — Дивися на мене, Енджі.
Він іще міцніше притис її до підлоги. Енджі застогнала, відчувши, як зсуваються поламані кістки.
— Допоможи… — прошепотіла вона.
Голос уже погано слухався.
— Нумо, — сказав Майкл. — Клич на поміч.
— Ні… — Енджі заборсалася під ним, застогнала: — Будь ласка, не чіпай мене… будь ласка…
Він кинув ножа і заходився розстібати ґудзик на джинсах. Він саме засовував руку в штани, аж раптом вона підвелася і з силою вгатила його лобом у лоб.
Удар Майкла приголомшив, і поки він приходив до тями, Енджі встигла підхопити ножа лівою рукою. За мить вона повалила Майкла на долівку і тепер тримала ножа біля його горла.
— Ти, тупий гандон, — просичала вона, бризкаючи йому на обличчя слиною і кров’ю. — Скло на сходах. Я перерізала мотузку об скло.
Він мовчав, але вона бачила відповідь у його очах. Ні.
Її тіло тряслося від люті, коли вона сильніше притиснула лезо до його шкіри. Майкл не відсахнувся, не опирався. Брутальний ґвалтівник, несамовитий убивця — і отак просто здався.
Скільки чоловіків, подумала Енджі. Скільки чоловіків закарбувалися в її свідомості, з їхніми викривленими в посмішках ротами, коли вони їй засаджували, з їхніми великими руками, якими вони так стискали їй зап’ястя, що наступного дня руки в неї боліли чи не більше, ніж між ногами?
Навіть якби Джезмін пощастило вибратися звідси живою, у неї усе життя стояло б перед очима лице цього виродка, вона б відчувала на собі його руки щоразу, коли її торкався інший чоловік. Навіть якби вона того чоловіка кохала. Навіть якби вона хотіла того чоловіка більше за всіх на цілому світі, то однаково, заплющуючи очі, бачила б Майкла.
Найгірше було не зґвалтування. Найгірше було жити після нього.
— Енджі!
Угорі пролунав гучний удар, полетіли тріски. Хтось виламав вхідні двері.