— Детективе, співчуваю вашому горю, — сказав він.
Минуло кілька секунд, і тільки тоді Майкл кивнув. Витер рота, і папірець на підборідді скрутився у валик. Він здивовано глянув на скривавлений папір між пальців і викинув його в смітник.
— Удома важкувато.
— Уявляю. — Піт поплескав його по плечу. — Мої співчуття.
— Так, — погодився Вілл, не знаючи, що ще сказати.
— Вона була тільки сусідкою, але… — Майклова усмішка здавалася вимученою, наче йому було важко стримувати емоції. — Паскудно на душі, коли знаєш, що з невинною дитиною сталося таке горе.
Вілл побачив, як його погляд зупинився на тілі, й помітив спалах відчаю в Майклових очах. Ормвуд простягнув руку, наче хотів торкнутися білявого волосся, та одразу ж зупинився. Вілл пригадав, що так само Майкл поводився того дня, коли вони вперше побачили тіло. Складалося таке враження, наче Синтія була його дочкою, а не сусідовою.
— Бідолашна дитина, — прошепотів Майкл.
— Так, — підтвердив Піт.
— Хлопці, вибачте, — перепросив Майкл. Він кілька разів прочистив горло, намагаючись опанувати себе. — Що ти знайшов, Піте?
— Я оце саме збирався складати з агентом Трентом звіт. — Піт узяв простирадло, яке прикривало нижню половину тіла, щоб його відкотити.
Майкл помітно здригнувся.
— Посвятіть мене в головні моменти, добре?
Піт знову накрив тіло простирадлом до шиї і сказав:
— На мою думку, вона перечепилася, впала і вдарилася головою. Сила удару розтрощила їй череп над лівою скроневою часткою. Під час удару відбувся перелом хребта на місці другого шийного хребця. Смерть настала миттєво. Якби не зниклий язик, це був би нещасливий випадок.
— Язик ще не знайшли? — запитав Майкл.
— Ні, — відповів Вілл і запитав у Піта: — Ви не могли б коротко пройтися по відмінностях між двома вбивствами?
— Авжеж, — відповів Піт. — На відміну від випадку з вашою проституткою, язик у дівчинки не відкусили, а відрізали. Найпевніше, застосували ніж із зазубленим лезом. Дрібниця, яку легко не помітити, але я певен, що було саме так.
— А як ви це визначили? — поцікавився Майкл.
— Зріз не рівний, як при відкушуванні. — Патологоанатом клацнув зубами, щоб проілюструвати, і звук луною розлігся в обкладеній кахлем кімнаті. — Більше того, я б очікував побачити серпоподібну форму укусу, бо щелепа людини має вигнуту форму, а не рівну. А якщо подивитися… — Він зібрався був розтулити дівчинці рота, але передумав. — Є певні маркери того, що людині, яка вирізала їй язика, було важко його вхопити. Язик вислизнув, і лезо ковзнуло. Але ваш клієнт був настроєний рішуче. З третьої чи четвертої спроби, але свого він добився.
— Язик був слизький? — запитав Вілл. — Від крові? Чи слини?
— Крові мало бути небагато, бо на ту мить, коли їй відрізали язика, вона була вже мертва. Припускаю, що взятися йому було важко, бо язик дуже маленький. До того ж дорослому чоловіку було б важко засунути пальці їй у рот. Він дуже вузький.
Майкл кивав, але було помітно, що він не слухає Піта. Він не зводив очей з дівчинки, і по його щоці скотилася одна-єдина сльоза. Він на мить відвів погляд, щоб стерти її тильним боком долоні, але вдав, що тре носа.
— Та й те, що язик щез, досить цікаво, — висловив припущення Піт. — В інших випадках він завжди був біля жертви чи у неї. Може, ваш ґвалтівник перейшов на рівень збирання сувенірів?
— Серед серійних убивць це поширене явище, — підтвердив Вілл, намагаючись залучити Майкла до розмови.
Можливо, він занадто швидко повернувся до роботи. Енджі казала, що він любить дітей. Імовірно, йому, так само, як і Віллу, було важко сприймати цю справу через вік дівчинки. Крім того, Баррет була його сусідкою, напевно, зростала в нього на очах. Таке будь-якій людині важко пережити, навіть без відвідин моргу, де бачиш, як дівчинці роблять розтин.
Майкл двічі прокашлявся і нарешті спитав:
— Її зґвалтували?
Піт вагався, і Віллу було цікаво почути його відповідь, а ще побачити, як ця відповідь подіє на Майкла.
— Сліди проникнення, безперечно, є, але важко сказати, за взаємною згодою воно відбулося чи ні. — Піт стенув плечима. — Якби зґвалтування сталося після смерті, не було б слідів травми у піхві, бо зник рефлекс спротиву.
На Майкловому обличчі з’явилася силувана усмішка, яка свідчила про велике невдоволення.
— Ви казали, що вона не була незайманою, — нагадав Вілл. — Може, нам варто з’ясувати, чи був у неї хлопець.
— Я вчора запитав про це у Джини, — втрутився Майкл. — Джина — це моя дружина. — Вілл кивнув, і він продовжив: — Синтія ні з ким не зустрічалася. Вона була дуже хорошою дитиною. У Філа не було з нею жодних неприємностей.