Выбрать главу

Тиша, темне море, балдахін діамантових зір. І моя еротично збуджена плоть. Жулі відчула її на своєму тілі. Зненацька, не послабивши міцних обіймів, рвучко крутнула головою. І шепнула:

— Бідолашненький. Так не годиться.

— Нічого не вдію. Дуже вже тебе хочу.

— Тобі й не треба діяти.

Жулі трохи подалася назад, і її рука югнула вниз, у воду між нашими тілами.

Ніжно звела його вгору й легко обхопила пальцями — несміло, ніби повернулася колишня сором’язливість.

— Горопашний піскарик.

— Нема де йому плавати.

Там, під водою, пальці дрочились і водночас пестили. Знову шепіт:

— Тобі приємно, коли я так роблю?

— Дурнесенька ти моя.

Перегодивши, Жулі повернулася боком, обхопила мене за стан правою рукою, а я обняв її за плечі лівою й міцно притулив до себе. Її ліва зсунулася нижче, погладила стегна, торкнулася члена, звела й відпустила, шовковистим рухом провела по ньому пальцями, обхопила жменею й злегка стиснула. Пальці рухалися так, ніби їм бракувало досвіду, ніби вони побоюються завдати болю. Вільною рукою я показав їм, що і як робити, тоді підняв голову Жулі й знайшов устами уста. Я втрачав чуття всього, що нас оточувало. Все щезло, крім язика, голої шкіри, мокрого волосся й руки в ненастанному ритмічному русі під водою. Праглося, щоб принаймні до ранку тривали ця обопільна спокуса, це неждане перетворення недоторки, вереди й шанувальниці Софокла на покірливу ґейшу та чарівливу русалку цілком людської будови. Я розкарячився, і її нога обвилася навколо моєї. Трусики-шнурочки, натяк на одяг, притислися до мого стегна. Моя рука зіслизла з її груді й спробувала сягнути попід них, але по дорозі її спинили й повернули на місце.

Принаймні до ранку… Але ні, наростає збудження. Інстинктивно відчувши, що в цю мить я жадаю зовсім не делікатности, Жулі, вже не така цнотливиця, як раніше, горнеться до мене, а коли сім’я почало випорскуватись у воду, схиляє голову й кусає мене за плече так, ніби й вона дійшла до оргазму.

Скінчилося. Пальці розціпилися й лагідно погладили живота. Я обернув Жулі до себе й поцілував. Дивувався, що дуже вже швидко щезла її явно вдавана скромність. Звичайно, тут посприяли сестрині дотинки, але й сама Жулі, мабуть, упівсвідома бажала, щоб таке сталося. Ми стояли, не відриваючись одне від одного. Не потребували слів — звалився останній бар’єр. Жулі торкнула мене губами — невисловлена вголос обітниця.

— Мушу йти. Мене чекає Джун.

Останній квапливий поцілунок — і ми кількома гребками добралися до мілини. Попід руку дійшли до нашої одежі. Не було часу обсихати. Жулі натягла спідницю й вивернулась, щоб затягти замок. Я поцілував її мокрі груди, застібнув ліфчика, допоміг вбратись у безрукавку. І вона допомогла мені одягнутися. Обнявшись, ми рушили вздовж берега до «Бурані». Я відчував, що наше побачення значило для Жулі більше, ніж для мене. Воно стало країною, в якій ця дівчина знайшла — або ж віднайшла — свою приховану чуттєвість завдяки подарованій мені насолоді… завдяки ночі, теплу й прадавнім чарам буйної Еллади. З обличчя Жулі неначе скинуто маску — риси набрали м’якости та злагоджености. Також я — собі на превелику радість — усвідомив, що розвіялися рештки недовіри, яку старався посіяти між нами Кончіс. Стали зайвиною відповіді на мої листи. Нехай те, що сталося між нами, — банальна сексуальна пригода, але ж вона поділена на двох, ми її однаково прагли. Щоб перевірити, чи правильне таке припущення, я на ходу розвернув Жулі до себе. Спинившись, вона так охоче наставила вуста, ніби прочитала мої думки. Між нами все було ясне, прозоре й просте.

Я провів її до місця, звідки стало видно віллу. В концертній залі вже було темно, натомість світилося в іншій кімнаті — моїй тимчасовій спальні. Очевидно, що в ній поставили ще одне ліжко й сестри там ночували, коли мене не було на віллі. Жулі ляже в мою постіль — це ідеальне символічне закінчення нашої ночі. Пошепки ми обмінялися думками про наступні вихідні, вже без колишнього неспокою. Старий додержав слова, за нами ніхто не стежив. Нарешті узаконено мої стосунки з Жулі, як ото у Фердінанда й солоноволосої, тепловустої та невідчіпно вірної Міранди. Будь що буде, а в нас попереду літо і все життя.