— Остаточна дезінтоксикація.
Зрозуміло. Мене спонукали дати «знак помилування», аби потім зазнати останнього приниження — хльости. Якщо й не фізичної, то моральної.
Отже, я ще не сягнув дна.
Я залишився наодинці зі стрекотливим апаратом і з чимсь або кимсь за чорною завісою. Колесо на екрані поступилося місцем напису:
«ПОЛІМ ФІЛМЗ» ПРЕЗЕНТУЄ
Якусь мить екран світив пусткою. А тоді:
ГАНЕБНА ПРАВДА
Чорне колесо. Напис:
З УЧАСТЮ СЛАВЕТНОЇ ПОВІЇ
ІО
АСТАРТИ
КАЛІ
Довга пауза.
У РОЛІ ЧАРІВЛИВОЇ ЛІЛІ МОНТҐОМЕРІ
Короткий кадр. Лілі стоїть навколішки за якимсь типом. Сценка вже добігала кінця, коли я впізнав у тому типові самого себе. Хтось — мабуть, Кончіс — зняв нас за допомогою телеоб’єктива, коли Лілі декламувала монолог із «Бурі». Пригадую, вона навіть попередила, що в Кончіса є таке причандалля.
У РОЛІ НЕЗАБУТНЬОЇ ЖАДАНОЇ ЖУЛІ ГОУМЗ
Ще один короткий епізод. Я цілую Жулі під статуєю Посейдона. Того самого сонячного дня.
У РОЛІ ВІДВАЖНОЇ ВЧЕНОЇ ВАНЕССИ МАКСВЕЛЛ
Цього разу тільки фото. Вона сидить за лабораторним столом, заваленим паперами. Пробірки у штативах. Мікроскоп. Така собі мамзель Кюрі.
А НИНІ — В ЇЇ НАЙБІЛЬШІЙ РОЛІ
На мить з’явилося чорне колесо.
САМОЇ СЕБЕ!
Порожній екран.
Тоді наплив. Джо в масці шакала біжить стежкою до вілли. Демон серед білого дня. Набігає на об’єктив і затемнює кадр.
А ТАКОЖ ЗА УЧАСТИ МОНСТРА З МІССІСІПІ
Білий екран.
ДЖО ГАРРІСОНА
Чорне колесо.
В РОЛІ САМОГО СЕБЕ
А далі — напис у надто вже оздобній рамці:
ЛЕДІ ДЖЕЙН, ЮНА РОЗПУСНА АРИСТОКРАТКА В ГОТЕЛЬНОМУ НОМЕРІ
Отже, я дивитимусь порнографічне кіно.
І почалося. Багато вмебльована, крикливо-розкішна спальня в едвардіанському стилі. З’явилася Лілі в пеньюарі, з розпущеним волоссям. У пазусі пеньюара манячить геть недоречний чорний корсет. Лілі зупинилася біля стільця. Поправляє панчоху — стара як світ штучка виставити напоказ ніжку. Завдяки великому плану видно шрам на зап’ястку. Раптом вона зиркає на двері й щось гукає. Входить готельний слуга з тацею. Лілі бере з таці листа, слуга виходить. Наступний кадр — героїня розпечатує конверт, презирливо усміхається й кидає його під ноги. Великим планом показано лист на підлозі.
Фатальна якість. Фільм погано синхронізовано, зображення нечітке й сіпається, як у старому німому кіно. На екрані мигтить ще один титр у рамочці:
«…ТЕПЕР, КОЛИ Я ЗНАЮ ВСЮ ПРАВДУ ПРО ТВОЇ ПЕРВЕРСІЙНІ СЕКСУАЛЬНІ ЗАБАВИ, МІЖ НАМИ ВСЕ ЗАКІНЧЕНО. З ОГИДОЮ — ТВІЙ (ПОКИ ЩО) ЧОЛОВІК… ЛОРД ДЕ ВІР!»
Наступний епізод. Героїня в ліжку, камера знімає її згори. Пеньюара вже нема. Корсет, сітчасті панчохи. Намазюкавшись рум’янами, тушшю та помадою, Лілі гримасує, надимає губи — силкується зобразити фатальну жінку, але враження від цих кадрів майже таке саме, як і від титрів: ця порнографічна стрічка, як і переважна більшість такої кінопродукції, балансує на межі пародії. Мабуть, так і задумано.
Все мало б закінчитися жартом. Хоч і несмачним, масним, але таки жартом.
Задихаючись від пристрасти, леді Джейн чекає свого чорного як вугіль співучасника в смертному гріху.
Той самий ракурс. Героїня рвучко сідає на латунному ліжку — неодмінному у французьких борделях. Кидає ласим оком. Хтось увійшов.
А ОСЬ І ЧОРНИЙ БИК, СПІВАК ІЗ ВАР’ЄТЕ
Камера знімає відчинені двері. На порозі стоїть Джо, зодягнений у смішні вузесенькі штанці та щось схоже на блузу з широкими рукавами. Він більше схожий на чорнющого тореадора, ніж на бика. Зачиняє двері, кидає полум’яний погляд.
ЄДИНА МОВА, ЯКУ ВОНИ ЗНАЮТЬ
Кінокартина обертається неподобством. Леді Джейн біжить йому назустріч. Ступивши крок, Чорний Бик хапає її за руки, й вони пристрасно цілуються. Коханець штовхає її до ліжка, вони обоє падають впоперек постелі. Леді перекочується, вилазить на нього й виціловує обличчя і шию.