Выбрать главу

Є загальне твердження істориків, що в орі­ян (трипільців-українців) 3700 років тому єги­петські фараони запозичили коня і колесницю (перед цим єгиптяни ні коня, ні колесниці не бачили. І вони (фараони) запозичили в оріян звичай носити косу.
23. Косака (або, як ми тепер кажемо, козак) Будда, маючи шістнадцять років, одружився з принцесою Ясодгарою. Українці, ставши жеб­раками грецької ортодоксії, принизили самі се­бе, називаючи своїх чарівних дочок грець­ки­ми іменами Параска, Палажка, Горпина, Феська. Ім'я жіноче Ясодгара скитське (старо­україн­сь­ке), ім'я миле, рідне. Слово «Яса» значить «яс­на», «ясочка». Слово «дгара» зна­чить «горін­ня». У санскриті є пояснення, що ім'я Ясодгара значить Ясногорюча, Ясно-опро­мінююча. При­га­даймо, що у п'єсі «Назар Стодоля», косак Сто­доля до своєї коханої каже: «Моя ти ясочка».
24. Будда живе щасливо. Та одного погід­ного ранку Він зі своїм слугою Чанною пішов на ярмарок, не спитавши у тата дозволу. На ярмарку Він побачив нещасну людину. І з нею почав вести розмову.
І на другий день Будда не пішов на забавне полювання в гаю. Він знову з слугою Чанною пішов на ярмарок і стрів жебрака в старому подертому одінні. Біля жебрака лежала тор­бина з харчами, які йому тут на ярмарку пода­рили люди.
Обличчя жебрака було спокійне. Безтур­бот­не. З очей випромінювалося щастя. Він живе в горах, а на ярмарок навідується, щоб свою торбину наповнити харчами.
Будда сказав своєму слузі Чаннові: «Ко­лись і я стану одним з таких жебраків. Віддам спогляданню життя моє. І може й я таким чином навчуся правди. Довідаюся, звідки походить страждання і як люди повинні з ним боротися. Коли цього не знатиму, я направду буду нещасною людиною».

25. Будда одного разу стрів на вулиці дуже стару людину і спитав слугу Чанну: «Чому та людина така нещасна?» Слуга Чанна відповів: «О мій мудросердний принце! Ця людина ста­ра. Вона переживає шлях старіння. І це нічого не є. Це звичайний шлях кожної людини, незалежно від того — жебрак вона чи цар.
Будда задуманий вернувся до палацу. Він бачив, що Його чарівна Ясочка (Ясодгара) влаштувала гомінке свято радости: грає музика, танцюють дівчата, чути сміх, жарти. Будда сам сидить у кімнаті задумано. Він думає про все, що бачив на ярмарку.
Він приходить до переконання, що життя людське має якусь хибу: люди хоріють, гні­ваються, старіють, умирають. Він бачить, що люди у Його багатій і щасливій Сакиї не всі багаті, не всі щасливі. У Його палацах розкіш, золото, перли, діяманти, вибагливі харчі, му­зика, напої, квіти, щаслива безжурна молодь. А за палацом — життя людське, обтяжене тер­пінням, щоденною борнею за хліб. Де є щастя? Що таке щастя? Є щастя?
26. Будда думає: коли все походить від бо­га, то чому є бідні й багаті? Бідність — нещастя. Нещастя дане людині Богом? Багатство — щастя. Багатство дане людині Богом?
І чим більше Будда думав над цими спра­ва­ми життя, тим більше почував себе нещас­ною людиною. Що є? Принц Будда, маючи золоті палаци, чарівну дружину, славу й здо­ров'я, почуває себе нещасною людиною? О ча­рівний Будда, світла й божественна в Тебе душа скитська, багата, як Оріяна (Праукра­ї­на), і чиста, як її жайворонкове Небо.
27. Ясодгара (після десятирічного родин­но­го життя) спородила сина. Цар Суддгодан утішився, побачивши внука. Він думав, що йо­го син (Суддгартга), ставши батьком, змінить думку. Не говоритиме, що залишить палац і піде в люди.
Та принц Суддгартга Будда вирішив зали­шити палац і чарівне молоде оточення перед тим, як Його любов до сина не стане великою прив'язаністю. Він тихої місячної травневої но­чі зайшов до кімнати, в якій солодко спала Його дружина Ясодгара. І ніжно вона при­горнула до себе сина.
Будда дивився мило на тих, яких Він щиро й вірно любить. Він почав вагатися у своїх намірах. Звичайні сили тягнули Його до сина і любої дружини, яка спала, маючи рум'янці на звабному ніжному лиці.
28. «Мій син Рагула», — подумав Будда. (Ім'я Рагула походить з санскритського коріня «раг» чи «руг», або, як тепер українці кажуть «ріг»). Рагула — Перешкоджувач (Ріг затрим­ки).
Будда ступив крок і зупинився. Він не вірить сам собі — підійшовши попрощатися, знесилиться чуттям і продовжить своє пере­бування в палаці. Він у мислях цілує дружину і сина. І тихо залишає кімнату.
29. Будда, ідучи палацом, стрів розспівану юну красуню. Він зняв з себе перлини і дав їй. Красуня, подумавши, що чарівний принц жде від неї любови, стає перед ним на коліна.
Принц, не затримавшись, пішов. Він дав кра­суні перлини, щоб вона співом не порушу­вала в палаці нічного спокою. Він дав слузі Чаннові розпорядження приготувати коня.
Принц сідає на свого улюбленого коня Кан­таку і разом зі слугою залишає палац. Місячна тиха ніч. «Видно, хоч голки збирай». Збруя на коні золота і щедро (за скитським звичаєм) оздоблена дорогоцінними перли­на­ми. Корона на голові принца Сакиї сяє, як сонце. Він має на шиї, на руках і ногах золоті кільця, оздоблені діямантами. Він має воло­дарське пурпурове одіння. Він їде в напрямку королівства Магатга.