Карма — кермо, поведінка. Даяя — будь даючий, будь добрий. Авид'я — невидіння, Калюша — калюжа.
Прагати — прагнути, розвивати. Гати — гатити, рухати. Стхити — стихати, утихомирюватися. Лила — леліти, грати. Рик — рече, рче. Крия — криє, діє.
Знана — знання. Кала — коло, родинне коло. Мадгу — мед, солодощі. Сакти — сікти, творити силу.
Не буду робити дальшого переліку слів — адже й цих слів досить, щоб відчути глибину й силу коріня чарівного мовного древа Оріяни (Трипільської України).
136. У чужовір'ї вихована українська інтелігенція мало знає сама себе. Шукає відповіді на складні проблеми життя в анналах чужої мудрости. Присвячує життя своє справам малої вартости — на якому чужому соборі, які чужинці та які дали права церковні тим українцям, які стали юніятами. Живучи для справ малої вартости, вона (чужовір'ям поневолена українська інтелігенція) маліє розумом і душею, іде собі на шкоду по неправильній дорозі науки і релігійних понять — несвідомо тримає в неволі сама себе і свій добрий працьовитий обманутий народ.
Я кажу: прийшов час опромінити розум народу рідного рідними знаннями рідної історії.
Я кажу: прийшов час опромінити душу народу рідного світлом правдивої віри України (Руси) — РУНВіри, щоб він (наш народ) мав свій самобутній шлях життя, мав свою самобутню філософію етики, мав свої самобутні розуміння Бога.
137. Горе моє: мій народ, в ім'я якого я живу і в ім'я якого я помру — поклоняється чужим богам. І йде по шляху життя, який йому обманливі чужинці показали. І з рабським недовір'ям дивиться на мене, і каже: «Де він взявся? Традиції наші церковні розхитує, колесо історії назад повертає, ми ж грецькі ортодокси, ми ж грецькі католики. Ми раби Саваотові, який є Богом Ізраельтян. Ми парахвіяни, жиди — це наші церковні святощі. Ми, упокоївшись, відправляємося на лоно жидівського отця Авраама, бо ми християни, правдиву віру маємо!»
138. Наука Будди народилася в Індії, а розвинулася і утвердилася поза її межами. Індуїзм — національна віра Індії. Ніхто не прагнув віру Індії ширити між чужими народами. Індуїзм — стиль життя індуса, духовна індентичність індуського «я».
Будда, проголошуючи реформу індуїзму, устійнив інтернаціональні поняття моралі, волі, добра. Він став інтернаціональним божеством, маючи характер оріянина (скита).
Євангелисти, будучи юдеями, реформували юдаїзм і обожнили Ісуса — потомка з роду юдейського царя Давида. Люди Европи (такі були історичні обставини Римської імперії), мають віру Христову. Не всі вони усвідомлюють, що перебувають під впливом домінації жидівської ментальности, і в цьому їхня духовна слабість, і в цьому духовна велич жидів.
139. Українець, який каже: «Тому, що Заратустра і Будда були оріянами і тому, що їхні духовні й моральні істини виразно проявлені в науці Христа, мені наука Христа не є чужою», отримує таку відповідь: «Той, хто від нас взяв наше і на свій лад наше перелицював і приніс нам, як благу вість, не може бути нашим учителем чи братом».
І москвини кровно зріднившись з монгольськими аристократами (Тімірязєвими, Карамзіними, Бібіковими, Наришкіними, Булганіними) присвоїли собі наше рідне ім'я Русь (Україна) і чинять злочини на Русі (Україні), переслідують нашу рідну мову, нашу любов до Вітчизни, переслідують і примушують нас звати їх братами і вчать, щоб ми свою рідну історію інтерпретували по-москвинському.
140. Вартість віри не вимірюється кількістю її визнавців. Віра Будди велика не тільки великою кількістю визнавців, а й безсмертністю її законів життя.
Дорогі мої Побратими і Посестри! Обожнений песимізм Будди, освячене хотіння відійти від хвилюючих справ життя і ввійти у стан самовгамовуючого споглядання, не відповідає основам тієї науки, яку я проповідую.
Я маю оріянську (ведійську) прив'язаність до життя, до природи. Радощі і страждання, успіхи і невдачі, любов і ненависть, юність, старість і смерть — явища, які творять шлях життя людського.
Я вічний, бо мій народ вічний — я був у сподіваннях предків моїх і я є в почуваннях сьогоднішнього покоління мого, і я буду в помислах і в тілесній енергії нових поколінь. Мій народ безсмертний і я безсмертний в безсмертності народу мого, і той, хто йде зі мною, в тому є я і той є в мені.
Українець-чужовір, не орієнтуючись у моїй науці, принижує сам себе, кажучи ближнім своїм: «Ага, Лев Силенко не проявляє ненависти до буддизму, значить він буддист, ненавидьте його!»
Ні, я не буддист. Я проповідую шанобливе ставлення до всіх релігій світу, які не вороже наставлені до Рідної Української Національної Віри.
Достойна та віра (і я постійно це голошу), яка толерантно ставиться до інакшевіруючих, і не зве їх паґанами, бовванами, нечестивими ідолопоклонниками та іншими образливими словами.