Выбрать главу

10. Етруски, так як і їхні одноплеменники гіттіти, носили шапки з гривою. І латини від етрусків запозичили цю військову шапку. Довгі століття велися (і досі ведуться) досліди, щоб переконливо визначити походження етрусків. Німецькі історики намагалися й етрусків оголосити німцями (тевтонами). Та виявилося (на основі писань Таціта), що тевтони тоді, як етруски прибули на землі Апенінського півострова, жили у лісах Прусії, як мисливці, мали низький рівень цивілізації, і тоді ще не були вони вершниками.
11. Европоцентристи хотіли б не відділяти етрусків від греків і латинян. Не завжди хо­тіння має силу: нещодавно на світло денне ви­йшла мова етрусків. Мова етрусків викликала переоцінку етруської історії.
Етрускознавець 3. Маяні у книзі «Етруски починають говорити» (виданій в 1962 році) подає етруський словник. Він хотів би знати, якого народу мова нагадує мову етрусків. Я (для прикладу) тут подаю декілька слів з етруського словника 3. Маяні. Подаю слово українське, а потім — етруське.
Пити — пева. Солоний — сла. Сон — сну. Вовк — вк. Воліти — волоте. Вразити — враз. Жар — зар. Іти— уті. Тулити — тул. Сутінки — су­ті­на. Соска — ссе. Рука — ру. Ретельний — ртеле. Кібець — капець. Сопілка — сопіл. Пекти — пі­кун. Торгівля — тергітіо. Багатий — багеті. Дух — дукем. Живий — жівас. Дошка — душку. Ціна — цена. Кусок — кате. Лити — лвас. Маєтний — мату. Мла — млусна. Птах — патакс. Піяк — піяре. Лиск — лосхне. І при цій нагоді згадую пару етруських імен: Порсана, Пасана, Сісена. Етруське слово «сес» чи «секс», що в них озна­чало «донька», тепер в англійському світі вжи­вається в трохи зміненому значенні.

12. Німець Г. Ерліх у книзі «Пелазги і ет­руски» (виданій в Марбурзі в 1913 році) пише, що «Пелазги мають багато спільного з ет­русками». Я звернув увагу, що етруски слово «нуна» вживали в значенні «мати». Знаємо, що сумеріяни слово «нана» також вживали в значенні «мати». Українці й сьогодні вжи­вають слово «неня» як синонім слова «мати».
13. У 610 році до «нашої ери» етруски роз­будовують селище Ром (Рим). 25 кілометрів від ріки Тибр на горбах починають буду­ватися ліплянки (хатини). Племена сабеллські, волські, оски, япиги жили на території сьо­годнішньої центральної Скотарії (Італії); сло­во «італієць» значить «скотар», «пастух».
На південній території сьогоднішньої Іта­лії жили зайди (греки). Вони на побережжях Сицилії і Південної Італії мали селища Ме­тапонт, Сибарис, Кротон, Локри, Сиракузи, Гела, Накс.
14. Етруски жили в селищах. Селище мало свого царя, який не залежав від царя іншого етруського селища. Цар був одягнений в тогу з пурпуровою каймою. Сидів він у золотому кріслі, тримав у руках булаву (бойовий топір). Його родина жила в розкошах і ніжностях.
Під час свят слуги ішли попереду царя, несучи його символи. Військо етруське сла­вилося металевою зброєю, строгим порядком і обожненням царя.
15. Етруски, так як і трипільці — українці в Оріяні (Україні-Русі), неохоче будували свя­тині. Вони вважали, що найвеличнішою Бо­жою святинею є природа. Вони на відкритих місцях (переважно під величним деревом) молилися. Їхні жерці (віщуни) по напрямку вітру, по зорях і по заходу сонця передбачали погоду.
Етруски вірили, що є три головні божества (Тания, Уна і Манрва). Міста їхні Капуя і Ад­рія славилися багатствами і пишнотою. Коли греки-купці наближалися до їхніх міст, вони їх не пускали. Греки — їхні найлютіші вороги. Очевидно, коли етруски були пелазгіянами, то їхнє вороже ставлення до греків оправдане.
Етруски вважали, що греки завжди голод­ні і завжди жорстокі. Греки кожного, хто не був греком, ненавиділи, їм здавалося, що не грек хоче в грека з'їсти вівцю. Вони жорстоко ставилися не тільки до ворогів своїх, а й самі до себе. Наприклад, коли в 425 році (до «на­шої ери») прибув з Єгипту транспорт з пше­ницею до Атен, атенські провідники склали список атенців. 14.400 атенців отримали по міху пшениці. 5000 атенців у цей час було закуто і продано в рабство, бо вони (як пише Плутарх) хотіли незаконно отримати міх пше­ниці. Картагенці, які також не любили греків, прихильно ставилися до етрусків. І прагнули не з греками, а з етрусками торгувати.
16. Життя етрусків не було спокійне. Вони вели постійні війни з кельтськими племенами. Латини (плем'я низької цивілізації) талано­ви­то сприймало етруські способи життя, їхні ре­лігійні поняття і обряди (покони). Пишу «талановито» тому, що латини, від етрусків запозичуючи культуру, не поклонялися їй, а переосмислювали її і підпорядковували її своїм племенним інтересам. Наприклад, ла­тини з етруської тройці (Тания, Уна, Манрва) створили латинську тройцю (Юпітер, Юнона, Мінерва).