Выбрать главу

Переляканий Констанцій звертається до свого полководця Юліяна, щоб він з Галлії прибув на допомогу з військом. Юліян умів у своєму війську високо тримати свій авто­ритет, офіцери звали його «авґустом» (святою особою), щоб між воїнами була бадьорість і віра в велич Юліянову.
Юліян, маючи авторитет «святійшого», вхо­дить з військом в Константинополіс не щоб помогти Констанцію, а щоб взяти його в полон. Констанцій в 361 році вмирає у Ки­ликії (Киликією звалася місцевість, розта­шована на південь від сучасного турецького міста Анкара).
90. Юліян (361-363), ставши імператором, уважав, що «Миланський едикт», виданий Константином, дає завеликі привілегії христи­янським єпископам, які дуже розбагатіли і на своїх дієцезіях поводяться як сатрапи. Юліян заборонив єпископам (людям невиразного національного походження) глумитися з на­ціо­нальної римської віри.
Єпископи, дізнавшись, що Юліян не оп­равдує зневажливого ставлення до римської національної віри, проголосили його «від­ступ­ником» («апостота»). Юліян був до­стойним воїном, філософом, високо освіче­ною людиною. Аристократія Атен і Риму (та аристократія, яка трималася віри батьків своїх) шанувала Юліяна.
91. Християнські єпископи (люди різних рас і народів) вважали, що прихильне став­лення до національних релігій ослабить їхній вплив на віруючих. Їм не треба було лякатися. Константинополіс — місто, в якому є багато людей без національного «я»: це модерний християнський Вавилон. Сюди прибули гре­ки, латини, армяни, словяни, єгиптяни, си­рійці, лебанонці, всі вони кровно змішуються, мають віру Христову. Вони вважають, що для них будь-яка національна віра шкідлива — вони грецькою мовою розмовляють, вони є візантійцями.

І військо Юліянове — люди без почувань національної гордости, вони є християнами, які не знають, хто були їхні родичі і звідки походять, і їм не подобається імператор Юлі­ян — явний прихильник національних вір Риму і Атен.
92. На березі ріки Тигр імператор Юліян оточив столицю Ірану (Персії) Ктесифон. І під час бою він був тяжко ранений. Вірні приятелі гірко плакали над ним. Він, умираючи, казав: «Не плачте. Не треба оплакувати володаря, який відходить до небесних зірок». Воїни (персіяни), дізнавшись, що Юліян помер, сказали: «Заратустра переміг Христа».
Військо Юліянове вертається до Констан­тинополісу. Армянія (колонія Константино­поліса) стає незалежною державою. Землі, завойовані Діоклектияном, Римська імперія втратила. Грек Орібазій був головним лікарем імператора Юліяна. Коли Юліян помер, Орібазій утік в Україну (Скитію), де перебував п'ятнадцять років, знання свої поліпшуючи. Він у своєму славному «Медичному збірни­кові» оповідає про чудодійні лікувальні трави України (Скитії).
93. Полководець Феодосій (379— 395) іспа­нець. Він стає імператором Східної і Західної імперії. Феодосій бачив, що він, як іспанець, не може бути підтриманий ні римською, ні атенською аристократією. Живучи на чу­жи­нах, він не має жодних понять про іспанську національну віру. Він бачить, що римська біднота (інтернаціональні многочис­ленні раби) тримаються християнської релігії, він їх кличе до свого війська. Він вирішив міцно впроваджувати в життя постанови Нікей­сь­кого собору, щоб таким чином при допомозі єпископів скріплювати в імперії свою владу.
94. Євгеній (знаний представник старого латинського роду), визначний промовець, впливовий римлянин, стає в 392 році імпе­ратором Західної імперії. Він бачить, що Рим (місто Рим) поділений на два ворожі табори: римська аристократія тримається рідної римської релігії, не визнає Ісуса Богом Риму. Римська біднота (народжені в Римі раби, які говорять латинською мовою, але самі не є латинського походження, таких у Римі більше як справжніх латинів) трима­ються хрис­ти­ян­ської релігії. Ці два табори не можна поми­рити.
Євгеній дає наказ поставити у Палаці Сенату статую богині Вікторії і відновити свята римської національної віри.
95. Агенти християнських громад римсь­ких повідомили у Константинополісі імпе­ратора Феодосія, що імператор Євгеній відроджує римську національну релігію, не визнає Ісуса своїм Богом.
У Константинополісі ті жителі, які три­ма­лися національної віри грецької чи римської, стали підозрілими людьми, і Феодосій на них дивився як на прихильників Євгенія. І він (Феодосій) в 393 році проголошує закон, що всякі спортові (олімпійські) ігрища є справою сатанинською. Архиєреї церкви Христової тішаться, бачачи в Феодосієві свого вірного оборонця.
96. Імператор Феодосій, знаючи, що раби-християни, які живуть у «вічному Римі», підтримають його, іде з військом проти імператора Євгенія. Євгеній відважно б'ється, з ним останні залишки латинів (родовитих римлян), їх мало, вони здійснюють великі подвиги та їхні сили слабнуть. Феодосій стає переможцем. Він в 394 році стає імператором Східної і Західної Римської імперії. Яка дивна історія Риму? Імператором Риму тепер є не римлянин, а іспанець Феодосій, який нена­ви­дить в Римі все римське, біля нього воєна­чальники, чиновники не римського поход­ження. У Римі лишилася мова латинська, руїни латинських споруд, слава латинська — і майже немає латинів.