Выбрать главу

2. Земля не є безмежна. Вночі я лежав го­рілиць на скитській могилі в половіючому жи­ті. Самітній. І вбитий горем забув про землю: уява мене обезземлила й понесла на своїх крилах у зоряні простори. Я вів дві паралельні лінії Юкліда в засвіття, вів їх у безмежжя. Земля не є безмежною. Ідуть мої паралельні, минають нашу сонячну систему, минають ме­та­галактику. Космічні тіла тяжкі, і тому вони вижолоблюють простір, завихрюють безмеж­жя, щоб не розрідитися, не розпорошитися.
3. Дві паралельні лінії й безмежжя. Людина не може дві паралельні лінії провести в без­меж­жя навіть при допомозі найбуйнішої уяви тому, що її уява обмежена. Мозок — це клу­бок, уява — нитка. Нитка обмежена клубком. Не мо­же обмежене народити безмежне. Пара­лель­ні лінії створені недосконалою людською уявою не можуть бути досконало паралельні. Недоско­нале не може бути творцем Доскона­лости (Абсолюту).
4. «Абсолютна ідея». «Абсолютний дух». У філософії Ґеµеля є багато абсолютного, тобто безумовного. В нього існує «абсолютна ідея», «абсолютний дух». Він впевнено твердить, що «абсолютний дух» мешкає поза сферою люд­ського розуму. Я вважаю, що поза людиною немає людини: і тому твердження, що «ідея вища за розум», що «дух мешкає поза сферою розуму», це поняття, які встійнила людина і дала їм ті ознаки, які вона сама має, або яких вона не має, але хотіла б їх мати, або їх інтуїтивно чи уявно пізнати.
5. Органи чуття; хто їхній стимулятор? Зір, слух, нюх, смак, біль, почуття холоду, голоду, спеки, самітности, спраги, рівноваги та інші почуття, якими людина володіє вміло або не­вміло, невистачаючі. Є ще інші «органи» чуттів, є чуття чуттів. Вони стимулюють і ошляхетнюють дії зору, слуху, смаку, нюху, їх треба всесторонньо дослідити, вони є, дарма, що про їх людина не знає, або ще дуже мало знає, їх пізнати і вивчити значить пізнати таїни, які творять суть людського «я». Людина тільки починає пізнавати себе.

6. Нічого немає швидшого. Людина там, де мисль. Мисль Нютона, Анштайна та інших ствердила, що... світло має швидкість триста тисяч кілометрів на секунду, і воно не може бути ні повільнішим, ні швидшим, і швидше від світла (в порожнечі) при жодних умовах рухатися не можна. Коли так, то тоді світло — це Абсолют? Це Абсолют, що не усвідомлює своєї абсолютности. Є в людині щось вище як світло, є щось вище як несвідомий Абсолют?
7. Абсолют замкнутий. Людина хоче бути півлюдиною, надлюдиною, героєм (півбогом) чи просто людиною? Просто людиною бути найтяжче тому, що інші мають протилежні хо­тіння. Людині мало бути людиною? Вона хоче покоряти невідоме, вона хоче бути не тільки земною, а й зоряною — її манять зоряні про­стори? А коли так, то треба вже тепер про­го­лосити вчення Юкліда й Анштайна відста­ли­ми, стримуючими. Є щось швидше як світло? Видиме воно чи ні? Коли світло видимий чемпіон швидкости, то тоді Абсолют замкну­тий, а коли так, то тоді його немає? Чому він замкнутий? Тому, що він не може бути швид­шим як він є, він обмежений (поневолений) своєю обмеженістю, він не може вийти поза свої межі.
8. Не було вже тоді Січі Запорозької. Лю­дина зосереджує в собі сили більші за ті, яки­ми вона розпоряджається, переборюючи най­більші життєві перешкоди. І людина, вми­раючи, не віддає всіх сил для життя чи смерти, вона частину їх бере з собою в інший світ і там вона стає дією (енергією). В людині притаєне минуле, сучасне й майбутнє, їй належить світ, вона найсвідоміший і найдобірніший згусток світу. Я хочу перед тим, як пустити свої мислі в простори нових світорозумінь і світовід­чу­вань, згадати моїх одержимих земляків. В родині козака, який був славним запорозьким гармашем, Дмитра Засядька в 1778 році наро­дився син Олександр. Не було вже тоді Січі Запо­розької, і він був забраний до москвин­ської армії, де став офіцером.
9. «Замислив спалити губернію». Не злю­бив­ши бездушної муштри, Олександр Засядь­ко вернувся на свій хутір на рідну Полтав­щину. Появилася в нього думка створити таку ракету (італійське слово «ракета» означає «трубка»), яка б летіла в повітрі, штовхана газами, які з неї вилітають. І хоч ближні звали його «неуком, залюбленим у мрію», він мріяв, креслив і планував. І, сперечаючись з роди­ною, продав хутір і збудував кузню, накупив пороху, різних залізних матеріялів. За два роки, переборюючи глузування «всезнаю­чих», він створив дивовижні апарати, які літали над полтавськими луками, описуючи вогняні дуги і спалюючи купи бур'яну. Попи і жандарми, переслідуючи Олександра, рекли: «Засядько замислив спалити губернію».
10. Хто був першим творцем ракети? На хутір на Полтавщину в пишних берлинах приїхали генерали з Петербурга до Засядька. Оглянувши його «чудо-труби», вони дали на­каз, щоб винахід Засядька Олександра «прий­няти на озброєння армії». І так уперше в іс­торії полетіли Засядькові бойові ракети на турецьку фортецю Варна 16 вересня 1828 ро­ку. Турецькі історики твердять, що був жах: вогненні струмені повисли над неприступ­ни­ми вежами Варни, осліпили турків, заіскри­лися вогняними стовпами. Оборонці Варни затуляли вуха, не витримуючи жахаючого свисту нової зброї і страшних вибухів. І тоді турецька армія підняла білі полотнища.