Выбрать главу

"Волхви розвинулися в певний кляс людей, що стояли над масою й служили їй своїм, на той час небуденним знанням. У цьому відно­шенні вплив волхвів на маси був великий, просяк усе людське життя, сильно впливав на народні вірування, і сильно помітний в народі від найдавнішого часу аж до тепер". "Ста­родавні літописи переповнені оповіданням про волхвів", "поет — це також волхв".
80. Ці визначення митрополита Іларіона (Огієнка) прочитавши, ми довідуємося, що волхви були у великій пошані народу. Вони сильно впливали на князів. Вони були про­роками, лікарями, носителями таємної глибо­кої мудрости, учителями народу, вони твори­ли кляс людей, які своїми знаннями служили своєму рідному народові. Вони були поетами, літописцями, учителями лицарських чеснот. Єреї грецької віри бачили у волхвах великих суперників. Ні силою духа, ні силою розуму, ні силою віровчення єреї не могли перемогти волхвів.
Коваль Ліпака має трьох нових учнів. Во­ни прибули з Любеча до Києва, щоб у нього вчитися ковальського уміння. І Ліпака запро­сив до кузні волхва (Віщого Чара). І сказав: "Скажи, волхве, про Правильний Спосіб Праці. Як пізнати мудрість Праці?"
81. Волхв (Віщий Чара) сказав: "Праотці нам науку ковальську передали. Щасливиться душа моя, коли бачу в кузні окуті лопати, лемеші, залізні кінські вудила, стремена, пута. Бачу голки, шила, ножі, рибальські гачки. І тут же — долота, зубила, наконечники для спи­са, наральники, ножиці для стриження овець, граблі, ножі-сікачі, ручки для вісів, щитів.

Бачу мечі, пряжки, ключі, ложкоріз і (о, що я бачу!) вістря до письма куриловичного. І тут же мотики, кліщі, свердла, стругі, кала­тало, сито, шпори, бойові сокири, тесла, дзвін­ки, бляшки-прикраси для збруї, бубонці. Усе це бачу, до всього рукою торкаюсь і ду­маю — золоті руки має Україна (Русь) всесвіт­ня, і її досвіди праці поширені на багатьох чу­жих землях, її розум невичерпний, винахідли­вий, натхненний".
82. "Молоді ковалі, сядьте біля мене, на­сто­рожте вуха, відкрийте душу. Слухайте: є два способи пізнання праці. Перший — спо­глядання і міркування. Другий — випробову­вання і виконання. Щоб міркування і вико­нання мало силу, потрібна любов.
Праця без любови — страждання. Праця ко­вальська тяжка, та коли коваль її любить, во­на стає приємністю. Старайтеся витрачати як­найменше сил, здійснюючи працю.
Старайтеся витрачати якнайменше часу, ви­конуючи виріб. Старайтеся вкладати у ви­ріб всі свої вміння. Коли ти зробив наральник, і бачиш, що він тобі не подобається, перероби його. Твій твір повинен тебе радувати довер­шеністю. І з цієї творчої радости у тебе буде родитися віра в себе. З віри в себе твориться самовпевненість і відданість. Самовпевненість і відданість потрібні тим людям, які йдуть до цілі".
83. "Ковалеві потрібна слава. Як її здо­бути? Давай людям тільки такий виріб, який ти зробив з найбільшим умінням. І працюй так, щоб твоя праця нікому не завдавала болю — тільки така праця принесе тобі славу. Живи врівноваженою і шляхетною працею, прикра­шуючи життя своє. Працюй з вірою в Даж­бога, Дажбог — це Все у Всьому!" Віщий Чара, прийнявши поклін від юних ковалів, пішов.
Коваль Ліпака сказав: "Чули, волхв сказав — усе вартісне твориться з любови. Той, хто має Правильний Спосіб Праці, тратить на виріб мало часу і сили. Удар молотом має бути освічений: піднімаєш молот — вдихай повітря, б'єш молотом — видихай повітря".
84. З вістрями до письма (куриловиці) повернувся віщий Чара до Священного Гаю. Письмена в Україні (Русі) древні й різновидні, зберігаються вони у сухих просторих печерах під Священним Гаєм.
Волхви знають не тільки вчення праотців рідних, а й мислення чужих язиків (іранців, гречинів, юдеїв, латинів). Мислення чужих язи­ків перекладають на мову київську, щоб знати, які на світі є способи міркування і ві­рування. Є перекладені сторінки з "Корану", "Псалтиря", "Євангелій". Мусульмани і ромеї знають, що Україна (Русь) має свої письмена (ліповицю, різивицю, куриловицю).
85. (Іду в нетрі минулих тисячоліть, і ніби бачу: на правому березі Десни ("у гирлі глибокої балки", яка "захищена високим берегом від холодних північних вітрів") біля житла, покритого шкурами звірів, сидить мій тато (тато моїх тат).
Тато моїх тат на мамонтовій кістці камін­цем викарбував прямокутник — провів гори­зонтальну лінію, і з кінця її правої сторони вниз (перпендикулярно) провів лінію; внутрі кут з'єднав, провівши від середини ліній ду­гасту лінію, від якої провів зовні три прямі промені. Вийшла одна четверта частина променистого сонця.