Выбрать главу

129. І монах Іларіон сказав: "Волхви — це дияволи, вони киянам кажуть, що київська віра добра для киян, а грецька — добра для гре­ків. Щоб, при допомозі хрещення, підпоряд­кувати українців (русичів) грецьким законам, нам треба так поступати з волхвами, як поступав пророк Іллія.
Коли пророк Іллія мав від Саваота право повбивати Ваалових священиків, то значить і нам від Саваота дане святе право повбивати священиків Дажбожих. Волхви (священики) Дажбожі тепер, як ніколи, затривожені нашим місіонерством. І щонеділі вони доводять кия­нам, що для них Дажбог рідніший як Христос. І тому, що в киян дуже розвинений інстинкт незалежности, нам буде тяжко їх підкорити нашим законам.
Та радіємо ми — цар Володимир має вдачу славного царя Савла, який любив вино і ді­виць. Ми повинні хрещенням зламати залізну волю українця (русича). Ми повинні Київ пе­ре­творити у місто монастирів, у яких жити­муть мовчазні молоді люди, які відреклися від благ земних і просять у Христа спасіння, і самозречено читають писання отців грецької церкви".
130. "Щоб українці (русичі) покірно по­любили грецьку віру ортодоксну і їй віддано служили, треба поруйнувати жертовники рід­ної віри України (Руси), які їм нагадують почуття духовної незалежности. Треба спали­ти їхні письмена, в яких оповідається про под­виги батьків їхніх. Треба спалити їхні кален­дарі, прапори. Треба спалити договори, які бу­ли підписані між Києвом і Констан­ти­но­полем, бо в тих договорах царює дух київської нескоримости.
Треба спалити книги законів рідної віри України (Руси) і дати киянам закони грецької церкви. І треба впровадити до київських домів образи грецьких святих. Коли кияни привик­нуть стояти на колінах перед греками, тоді рабство стане їхньою церковною звичкою".

І єрей Іларіон сказав: "Кияни не люблять слова "Константинополь". Кажуть, що в цьо­му граді їхнім синам греки голови сікли. У Києві почнімо звати Константинополь сло­вом "Царів град". Кияни, звикши Констан­тинополь звати Царгородом, самі цього не відчуваючи, поставлять Київ на друге місце, їхатимуть до Царгорода за правдою, за за­ко­нами, за святощами, за мудрощами. І за їхню низькопоклонність їх буде любити царго­род­ський патріярх. "Біблія" каже нам, що коли ви, греки, хочете киян перетворити у націю плебеїв грецької ортодоксії, то "Поруйнуйте жертовники їхні, і порозбивайте стовпи їхні, і вогнем повипалюйте гаї їхні, і порубайте тесані постаті богів їхніх, та й імена їхні зиівечіть із місць тих" (5 кн. Мойсея, гл. 12, 3). Ісусе Христе, поможи нам підпорядкувати душу й розум України (Руси) під владу візантійського патріярха!""
131. Воєвода Вовчий Хвіст пристосуванець. Коли Володимир сів на Київський престол і став оборонцем віри України (Руси), воєвода Вовчий Хвіст назвав грецьку віру "льстивим бєсовством". Тепер, бачачи, що цар Воло­ди­мир почав приятелювати з єреями грецької віри, він кланяється єреям.
Єрей Архандоніс іде з воєводою Вовчим Хвостом до Священного Гаю, щоб навернути на віру грецьку Віщого Чару: коли Віщий Чара відречеться від Дажбога і почне покло­нятися Саваотові, між волхвами почнеться свара.
Єрей Архандоніс сказав: "Тільки Ісус є Бо­гом Єдиним і Всюдисущим. Ісус приніс любов, Ісус учить, щоб людина була богобо­яз­лива. Хто проти Ісуса, той буде покараний Ісусом. Пощо Віщий Чара ідеш проти Ісуса?"
Віщий Чара сказав: "Тільки Дажбог є Богом Єдиним і Всюдисущим. Дажбог приніс любов. Дажбог учить, щоб людина не боялася Дажбога. Ми, Дажбожі внуки — квіти сонячної любови, і коли хтось з нас піде проти Даж­бога, той піде проти свого сумління. Єреє Ар­хандонісе, пощо нам сваритися — Бог один! Ти звеш Господа Ісусом, а я зву Господа Даж­богом. Кожний народ має право звати Бога по-своєму і вірити в Бога по-своєму. Живімо мирно!"
132. Кияни, почувши, що Віщий Чара говорить з єреєм Архандонісом, почали іти до Священного Гаю. Віщий Чара продовжував говорити: "Ісус — юдейський царевич, з роду царя Давида. Коли, єреє Архандонісе, ти звеш юдейського царевича Богом єдиним і всю­ди­сущим, я не гніваюся на тебе. Вір, що царевич Юдеї створив Небо і Землю. Вір, що царевич Юдеї має найдосконаліший у світі нюх, слух, смак, зір, дотик, я не гніваюся на тебе. Для ки­тайців, індусів, арабів, юдеїв, іранців царевич Юдеї не є Творцем Неба і Землі. Не гнівайся, єреє Архандонісе, на тих, які мають свої віро­вчення. Коли ж ти гніваєшся, значить розум твій неправильно вихований — гнів затьмарює мислення. Там, де мисль затьмарена — віра затьмарена".
І сказав єрей Архандоніс: "Віщий Чара, бійся Бога!" І відповів Віщий Чара: "Людина по своїй природі відважна. Хто людину за­стра­шує Богом, той має віру застрашуючу. Дажбог по стороні тієї людини, яка відважна. Дажбог — Датель Життя. Чому людина має боятися Того, Хто їй дав життя?"