Выбрать главу

151. Грекиня Анна прибула до Києва: з нею прибули і її прислужники і прислужниці, єреї, монахи, посли, гості. У Царському Двірцеві цар Базил (Володимир) стрів жону Анну. (Ди­во в Царському Двірцеві: кияни звуть Царя Володимиром, а греки — Базилієм, дві віри — два імени. Цариця Рогніда сказала, що цар Володимир смішно виглядає з грецьким ім'ям і в грецькому одінні. За відважне мислення її карають: монах Агапій обрізав їй коси русі й пишні. "Прощай моя руса коса!" — сказала цариця Рогніда, залившись гіркими сльозами.
Монах Агапій сказав: "Віра України (Руси) і її волхви — це сатана! Чи відрікаєшся ти са­тани і всіх діл його, і всіх слуг його, і всієї служби його, і всієї гордині його?" Рогніда трем­тіла з страху, ковтала гіркі сльози, які котилися по її щоках, зволожували її уста. Во­на сказала: "Відрікаюся". Ще два рази монах Агапій казав: "Кажи — відрікаюся". Замість відповіді, вона почала ридати — здригалася її душа. Монах нарік її Анастасією, і повів її у темницю, де вона під охороною монахів житиме як монахиня правдивої віри грецької. Кияни, знаючи гірку долю Рогніди, нарекли її Гориславою: здобула вона горем славу у пам'яті людській.
152. На березі Дніпра з лад'їв греки виван­тажують бочки, наповнені винами. Виносять скрині, у яких ризи, хрести, кропила, образи Вар­вари, Миколая, Григорія, Іоана Хрести­те­ля, Христа, Марії, ритуальна посудина срібна, пахощі, епітрахилі.
("Згідно з рішенням царгородського Собо­ру (4-го березня 870 року) після спільної умови між болгарським князем Борисом, патріярхом Ігнатієм і візантійським імператором Васи­лі­єм 1-м (867-886) до Болгарії прибув грецький архиєпископ, декілька єпископів та велика кількість світського й чернечого клиру. Та вже незабаром вийшло на яву, що всі ці візантійські місіонери в меншій або більшій мірі були агентами Візантії, ціллю якої було поневолення Болгарії" (Др. Григор Лужни­ць­кий, "Українська церква між сходом і захо­дом", 1954 рік, стор. 30). Агенти Візантії, ціл­лю яких є поневолення України (Руси), пов­ністю опанували Царський Двірець царя Володимира).

У Царському Двірцеві як у церкві — ікони і підсвічники. І всюди чути грецьку мову. Чути гострий запах (за грецьким стилем) смаже­ного м'яса і кислого вина. Українці (русичі), які були прислужниками цариці Рогніди, вигнані з Двірця. Ключі від царських скарбів передані грекині Анні: вона греків поробила довіреними людьми Царського Двірця Ук­раїни (Руси).
Прислужниці цариці Рогніди до глибин душі ображені, ідуть вулицею і кажуть: "Правильно, правильно кажуть волхви — чия віра, того й влада, чия віра, того й мова, чия віра, того й сила, чия віра, того й порядки".
153. Ще ніким і ніколи цар Базил (Во­ло­димир) не був так звеличений, як тепер гре­ками-єреями. Звуть вони його "наставле­ником Бога Христа", низько йому кланяються. Вони вранці грецьким способом одягають і взу­вають його, і він з ними молитву каже. Коли він сказав, що воліє сам купатися і одягатися, йому монахи відповіли, що то тільки у тих нечистивих варварів, які не володіють ін­стинк­том державнотворення, цар пошани ве­ликої не має. У нас, греків, усе для царя — зна­чить усе для слави, сили і щастя держави. Підданий, звеличуючи царя, звеличує себе. Під­даний знаходить для себе щастя, викону­ючи накази царя. Підданий відрікається від особистої волі, щоб мати особисте щастя — царську ласку.
154. У Царському Двірцеві пир після пиру. Грецькі вина піднімають настрій пируючим, відважна й буйна підхмелена уява. Атіман-во­євода Вовчий Хвіст і атіман-воєвода Путята, наслідуючи царя Базиля (Володимира), мають грецьке одіння, на грудях у них хрести — да­рунки єрейські.
"Іспалаєті деспота! Іспалаєті деспота! Іс­палаєті деспота!" — співає група греків-мо­на­хів, їхні голоси звеличують царський пир. Тіль­ки цар Базил (Володимир) поворухнеть­ся, щоб слово сказати — настає мертва тиша, кінчив він слово мовити — усі натхненні цар­сь­кою мудрістю, волею, силою. Єрей Архан­до­ніс каже: "Так, царю Базилію, віра грецька учить славити царя — наставленика Бога Хри­ста. Ти всесильний, твій наказ — наказ Владики Господа Ісуса Христа, який своєю владою дер­жить творіння і своїм промислом упо­рядковує світ, і перед ним тремтять усі сили розумні, і хвалять його сонце, місяць, зорі, і перед ним дрижать безодні. Він напнув небо, як шатро, на водах поставив землю, піском озна­чив край моря, йому служать сили анге­льські, перед ним стоять і літають многоокі херувими і шестикрилі серафими. Дай, царю Базилію, наказ, щоб кияни прийшли до води, хрещення прийняли. Віру грецьку маючи, во­ни поклонятимуться тобі, як наставленикові Христа Ісуса, у церквах славитимуть деспота Базилія!"