Выбрать главу

"Москва на крови основана, й къ изум­ленію враговъ нашихъ сделалась Царством знаменитымъ. Она долгое время именовалась Кучковымъ" (Н. М. Карамзін, "Історія Го­сударства Россійськаго", том 2, С.-Петербург, 1892 р., стор. 142).
З військом, в якому більше неслов'ян (морд­винів і чудів), натхненний єпископом-греком Нестором, князь Юрій Довгорукий в 1149 році вторгається в Київ. Він виконує про­хання Візантії — виганяє з Києва царя Із'яслава і українця митрополита Клима Смолятича.
У 1150 році цар Із'яслав Мстиславович виганяє з Києва Ростово-Суздальську орду князя Юрія Довгорукого. Іде кривава війна. І знову князь Юрій Довгорукий входить в Київ. І знову його виганяє з Києва цар Із'яслав Мстиславович. Іде кривава війна. І входить у Київ князь Ростислав Мстиславович і вихо­дить. І входить у Київ князь Із'яслав Дави­до­вич, і царює один рік. І знову (вже третій раз) вводить у Київ князь Юрій Довгорукий Рос­тово-Суздальську орду, і було це в 1155 році.
Із Константинополя у квітні 1156 року прибуває новий грек-митрополит Константин 1-й. Він у святій Софії привітав христолюбне військо Московське (Ростово-Суздальське) і нового царя-князя Юрія Довгорукого. І про­к­ляв "в ім'я Отця і Сина і Святого Духа" про­тивного для Христа царя Із'яслава і против­но­го для Христа митрополита Клима Смоля­тича.


262. І у Святій Софії проголосив грек-мит­рополит Константин 1-й, що всі висвячення, здійснені українцем (русичем) Климом Смо­лятичем "в ім'я Небесної Цариці Діви Марії вважаються незаконними". І ті, які стали свя­щениками, отримали висвячення від "погани­на-віровідступника Клима Смоляти­ча, повин­ні від цього висвячення відректися, і в угоду Христу Богу проклясти Клима Смо­лятича".
Кияни любили царя Із'яслава. Він був та­ким добрим, що забороняв єреям і град­никам розганяти киян тоді, коли вони у гаях співали світських пісень, жартували, слухали сопілку. Цар Юрій Довгорукий, оточений єре­ями-гре­ками, після пиру знову пир улаштовує — ті­шиться, що на бажання Візантії присмирив Ки­їв і дав у Києві необмежені права для грека-митрополита Константина 1-го. Кияни від­чу­ли, що живуть у подвійній неволі — їхню душу гнітить Візантія, а тіло гнітить Морд­ви­но-Чудське військо московське, очолене кня­зем Юрієм Довгоруким. І сумно, що цар Із'я­слав в 1155 році помер — хто тепер оборонить киян?
(Папа римський Андріян 4-й, почувши, що Візантія при допомозі князя Юрія Довго­ру­кого вигнала з Києва українця-митрополита Клима Смолятича і починає свої впливи ши­рити на півночі — біля меж Фінляндії, задоса­дував. Натхненний папою Андріяном 4-м шведський король Ерик в 1157 році завойовує Фінляндію і починає вогнем і мечем навертати фінляндців на Христову віру римську).
У 1157 році, 15-го травня (на пиру в Пет­ри­ла захворівши), помер князь Юрій Довго­ру­кий. Кияни, почувши, що він помер, повстали, розгромили у Києві його Двірець Царський, повбивали його бояр. А військо його, рятую­чись, утекло з Києва, пішло у Московщину. І втік з Києва й грек-митрополит Константин, знайшовши притулок у Чернігові, у грека-єпи­скопа Антонія. Митрополит Клим Смо­лятич спішить з града Володимира до Києва.