Выбрать главу

Гетман Іван Виговський хоче мирно всі справи полагодити з Полтавським полков­ником Пушкарем і з кошовим Запорозького війська Дмитром Барабашем. У церквах попи речуть, що гетман Іван Виговський зрадив православіє: мав розмови з шведськими послами, які не визнають хреста й зневажливо ставляться до “крестоцілування”.
“Православна віра — рідна мати наша, терпімо, вмираймо за святе православіє, православна віра ввійшла в нашу душу, в наше тіло, в наш мозок, без православія життя обтяжене гріхами, зачинена дорога до царства небесного”.
Тюлюбаєв (рускій, вихрещений татарин), обвішаний хрестами, їздив з попами промос­ковської орієнтації і жалібно говорив: “Спа­сіте православіє!” Він хрестився, ставив ікону посеред дороги, бив поклони і постійно повторяв: “Спасіте православіє”. “Як?” Він пояснював, що треба скинути гетмана І. Ви­гов­ського (ворога Москви) і вибрати гет­маном Мартина Пушкаря (вірного Москві). Гетман І. Виговський дав наказ арештувати Тюлюбаєва.
576. 1658 рік. 11 червня. Московитія не може в чесному бою перемогти Україну (Русь). І тому вживає підступи, які вживали хани, розсварюючи князьків покореного народу. Українця треба обдарувати соболями, золоти­ми блюдцями, щоб він був “свой парень”. І тоді його, як пса, нацькувати проти того українця, який не хоче себе продати Москві. І Московитія придбала “вєрного парня” Мар­ти­на Пушкаря. Пушкар організу­вав з україн­ців (“істинно православних”) військо. І при до­помозі Московитії хоче розгромити військо (“неістинно православ­них”) гетмана І. Вигов­ського.

Під Полтавою гетман Виговський просить полковника М. Пушкаря не догоджати Моск­ві, повернутися обличчям до рідного народу. Пушкар почав просити у Виговського поми­лування, і може просив щиро. Вигов­сь­кий повірив у каяття і послав до нього послів.
Пушкар оточений попами, які в воз­з’єд­нанні з Москвою бачать особисті вигоди, і тому й народ закликають до возз’єднання. Москва — країна деспотична. Я щойно гово­рив: там, де влада деспотична, попи бага­тіють: скріплюють владу деспота, отримуючи від нього ярлики, грамоти. Пушкар в ім’я православія повбивав послів (братів своїх). І вночі напав на військову частину гетмана Виговського. Почалася кривава братовбивча війна. Погиб в бою Пушкар з печаттю зрад­ника й оборонця святого православія.
577. Православіє здеморалізувало синів народу: Пушкар діяв, вважаючи себе вірним сином народу — бо ж боронив православіє і союз з “єдіновєрною” Москвою. І вважав гет­мана Виговського зрадником народу. Гетман Виговський, маючи в руках булаву, думав про державне життя Вітчизни. Побачивши, що москалі (рускіє) поводяться, як загарбники, він заключив союз з Швецією, відчував у ній прихильніше ставлення до державного життя України (Руси).
Попи розголосили, що гетман Виговський має дипломатичні стосунки з протестант­ською Швецією, став “ізмєнніком право­славія”, “прєдатєльом” єдиновірної Москви.
(Я вже говорив, що Москва дивиться на православіє так, як дивилася Орда: право­славіє — священне знаряддя обману побож­них рабів. І москвини (рускіє) по-ханському вміють цим знаряддям оперувати, обдурюючи українців. Єреї навчили українців вірити, що православіє — рідна мати, рідна церква; ук­раїнці тому й держави не мають, що на­зи­вають те знаряддя, яке їх тримає в тяжкій неволі, рідною матір’ю).
Полтавці казали, що спільник Пушкаря, Барабаш, затаював своє півтатарське поход­ження, і виявив себе тоді, коли до нього прибули з Московії такі, як він — Тюлюбаєв, Тулупов. І. Крип’якевич пише, що “Ця домашня війна коштувала Україні 50.000 жертв у людях”. Вона була викликана аген­тами Московії, щоб українці, самі себе скри­вавлюючи, утрачали спроможність відстою­вати права бути панами на батьківській землі.
578. Гетман Іван Виговський, розгро­мивши повстання Пушкаря і Барабаша, видав до Українського народу маніфест, пишучи: “Зра­ду підступної Москви видно в усьому, вона готує нам ярмо домашньою грома­дянською війною, нашою власною зброєю, все це ми виявили”.
Москва так, як і кожний загарбник, має право користуватися усіми засобами, щоб загарбати Україну (Русь) і поневолити її народ: її найуспішніше знаряддя, це право­славіє, хто проти Москви — той проти православія. Українці поставили православіє вище національних і державних справ Ук­раїни (Руси). І тому гетман Іван Виговський і всі такі, як він, що старатимуться самостійну Українську Державу утвердити, бій програ­ють.