Народ Магогів (Могутніх) своєю швидкою, як буря, кінною армією створив на старих гебреїв таке незабутнє враження, що навіть в Євангелії зазначено: «...вийде зводити народи на чотирьох краях світу, Гога і Магога, і збирати їх на війну, котрих число, як пісок морський». Читаючи ці слова Іоана Богослова, створюється враження, що він писав своє «благовістя», нажувавшись лаврового листя — забув блаженний, що Гог це не народ, а володар бистроконних Магогів.
116. Стюарт Піґґот (професор Едінбурзького університету) в книзі «Стародавня Европа», виданій в 1965 році в Англії, у розділі «Раннє хліборобство» зазначує, що вже сорок тисяч років тому в Україні були людьми збудовані житла. На сторінці двадцять дев'ятій він ілюструє, як виглядало одне з таких будов, знайдених археологами в Україні біля села Молодова. Житла в Україні переважно були споруджені з мамонтових бивнів, з шкіри звірів, довжина одного житла — десять метрів.
117. Стюарт Піґґот на сторінці сорок третій помішує мапу Східної Европи і зазначує, що сім тисяч років тому вже була поширена хліборобська культура в степах між Доном і Дунаєм. Між роками 62—72 в Україні відкриті сотні поселень (городища) семитисячолітньої давности, у глиняних стінах хат знайдені полова, зерно.
Стюарт Піґґот, пишучи, що територія, яка тягнеться між Карпатами і Кавказом «є Вітчизною Індо-Европейців», спростовує перестарілі твердження чеського вченого Грозного.
Грозний у книзі «Стародавня Історія» на сторінці 237 пише, що сумеріяни «перед приходом до Месопотамії жили, мабуть, десь у степах Киргизії». У степах Киргизії досі вчені не знайшли жодних таких даних, які б обґрунтовували припущення Грозного — великого гіттіолога.
Киргизи — раса неевропейська; Вілл Дурант у книзі «Історія Цивілізації» у восьмому розділі пише, що сумеріяни не були ні азіятами, ні семітами, вони були людьми «з високим прямим не семітським носом».
118. І нарешті вісті українських археологів, дії яких суворо контрольовані поліційними органами Московитії. Українські археологи обережно, мовою, сухої статистики пишуть: «Племена, які жили у степових районах України у четвертому столітті до нашої ери, приручили коня і стали першими вершниками в Европі».
«Недавно на правому березі Дніпра, в гирлі річки Омельник, виявлено одне з поселень. Встановлено, що група людей, які жили тут, збудувала кілька жител. Це були просторі чотирикутні споруди трохи заглиблені в землю. Стіни їхні обпліталися лозою і замазувалися глиною».
119. «На місце відкритого поселення в село Дереївку, Кремгесівського району (біля Кременчука) виїхала Дніпровська експедиція Інституту Археології Академії Наук (Київ), очолена кандидатом історичних наук Д. Я. Телігиним. Близько два місяці археологи проводили дослідження важливого для науки поселення.
«Тут було розкрито руїни двох жител, знайдені господарські споруди, численні вогнища. Зібрано понад 10000 різноманітних предметів, серед них — знаряддя праці з каменя, з кісток та рогів, фрагменти глиняного посуду, зброю тощо.
Цікавими знахідками є предмети первісної пластики. Це виліплені з глини статуї жінок, що свідчать про вірування людей у культ матері-прародительки. Основним знаряддям людей Дереївського поселення було скотарство. Вони розводили головним чином коней. Тому і серед знайдених предметів, виготовлених з кісток, вісімдесят відсотків належали домашньому коневі».
120. «Є ще одна характерна особливість, цікавий поховальний обряд. Своїх покійників вони ховали у скороченому стані, на спині, із відігнутими на бік ногами. В могили клали мідяні та костяні прикраси, крем'яні ножі, також глиняний посуд. Дослідження Дереївського поселення триває...»
«Але вже зібрані відомості свідчать, що це найповніше до цього часу розкопаний об'єкт. Тепер в науці ще більше зміцнюється думка, що саме вони (відомі високорозвинені трипільські племена) відіграли важливу роль у формуванні наших безпосередніх предків — ранніх слов'ян («Літературна Україна», Київ).
121. Не випадково на обкладинці книги Стюарта Піґґота «Стародавня Европа» намальована людина, яка тримає в руках колесо: колесо — основа цивілізації людства. Все, що сьогодні створило людство, це тільки додаток до колеса.
Стюарт Піґґот на 83 сторінці поміщує два малюнки, на яких ми бачимо чотири колеса. Колеса лежать разом із залишками воза, поруч — кості людей і коней. Знайдені такі могили біля села Трибрати, Усатово, Дереївка дають підставу твердити, що сумеріяни, вийшовши з Оріяни (України), вже мали добрих майстрів-колесників. Колеса, знайдені в Оріяні (Україні), були збудовані раніше, як ті колеса, що знайдені в Месопотамії, колонізованій сумеріянами (оріянами).