Шмагали нас канчуки Монгольської орди, а коли ми у муках стогнали, нам грек (Київський митрополит — агент Візантії) речав: “Ісус терпів і вам велів, раби Божія, православні християни”.
Зі всіх сторін, як скажені пси, кидалися на нас польські ізуїти, і коли ми рятували від обезчещення доньок наших, нам пан-отці милостиво рекли: “Кесареві — кесареве, Богові — Боже”.
Здирали шкуру з нас московські біло-червоні опричники, і ми не мали сил боронитися тому, що нам попи привили інстинкт покірности, рабської смиренности і невіри у власні сили.
З мук надлюдських, з принижень, зі старих болючих ран, з руїн і терпінь, зі згустків крови, яка віками лилася по степах святої України, народилися ми, рунвісти.
6. Ми, рунвісти, з Дажбожого коріння люди. Дажбоже коріння було сховане у глибинах нашої святої матері-Землі. І ні пожежі, ні коні орд азійських, ні панцери Германії і Московитії не мали сил його (Дажбоже коріння) стоптати і спопелити. Ні, нікому не вдалося і нікому ніколи не вдасться вмертвити коріння Дажбожої самобутности України!
Ми по-своєму відчули і зрозуміли самі себе, і втішилися, як діти, і з радости появилися на наших очах сльози — очищаючі святі сльози Волі, Натхнення, Сили. Ми, звільнивши свої душі від многовікових кайдан чужовір’я, побачили яка вона (душа наша) широка і глибока, яка вона багатогранна і сильна, яка вона багата на любов, єдність, посвяту!
7. Побратими мої, посестри мої, я ваш побратим, в ім’я Дателя Буття (великого Дажбога нашого), в ім’я минулого предків наших, в ім’я нашого сьогоднішнього Духовного Пробудження, в ім’я прийдешніх поколінь благословляю Вас, благословляю Єдність Мислення, Єдність нашого епохального Ходу, Єдність наших національних почувань! Благословляю множення рядів Української Духовної Революції!
Щоб ми були жертвенні й могутні в бою, нам потрібна віра — свята Рідна Українська Національна Віра. З її смолоскипами оглядаймо минуле, ідімо в сучасне й майбутнє. Ідімо так, як п’ять тисяч років тому йшли наші предки оріяни до Індії, Месопотамії, Малої Азії, закладаючи вічні основи історії Індо-Европейської раси.
8. Українська духовна революція — священна боротьба за утвердження в Україні ідеалів РУНВіри. Перехід від Чужовір’я до РУНВіри відбуватиметься через знищення кривавого москвинського комунізму в Україні, відбуватиметься на принципі закону: “Віра в Україні — УКРАЇНСЬКА. Українці мають богорозуміння українське так, як жиди — жидівське, індуси — індуське, японці — японське. Українська Духовна Революція — Вільна й Животворна Сила України, яка своєю волелюбною духовністю не втручається в життя народів Евразії, і живе законом — кожний народ має право вірити в Бога так, як йому підказує його вільна душа, кожний народ має право на своїй землі мати таку соціальну систему, яка відповідає особливостям його характеру”.
9. Достойні народи ніколи не гніватимуться, що в руці Українця меч Святослава. Українська долоня чиста. Вона пахне добротним хлібом, людською щедротністю, а не німецькими крематоріями, московськими концентраційними лагерями, наркотичним ладаном ідолопоклонної візантійської ортодоксії, чадом ізуїтських священних інквізицій, на яких були спалені найкраща донька Франції Жанна Д’арк, великий син Чехії Іван Гус, на яких були спалені кості великого англійця Джана Викліфа і сотні тисяч інших кращих синів і дочок Европи.
Українська душа свята! Вона, до зубів озброївшись, не вторгалася на чужі землі, щоб мирних законних жителів мордувати, гноїти в рабстві, переслідувати їхню мову і торгувати їхньою кров’ю.
10. Римляни, кажете, на хресті розп’яли господа Бога, народженого юдейською дівицею Марією?! Ми, українці, маємо розп’ясти Диявола! І цим Дияволом на нашій землі є та потворна гадина, яка тримає українців в духовній неволі, ця гадина повисла на шиї народу нашого червоним серпом Московитії і чорним хрестом Ватикану, і мучить душу України, рубайте її! Воля Українського Народу починається там, де кінчається духовна диктатура Ватикану, Московитії, Грецької ортодоксії!
Ніколи не забуваймо, що наш хід буде успішний тільки тоді, коли ми правильно знатимемо історію народу нашого. В ній приховані джерела сили нашої. В ній джерелить наша віра, зміст нашої природи.
Читаймо історію народу нашого не як книгу зоології чи ботаніки, читаймо її як сторінки нашої святости, на яких пульсує трепетна душа нескоримого Українського “Я”, на яких пульсує вічно лицарська і вічно жива кров Святослава Першого. Пізнаючи великого предка, ми пізнаємо себе.