Коли українець хоче знати правду про страшні злочини, які довершила в Україні греко-православна релігія, хай читає писання українських греко-католицьких попів, вони про себе пишуть неправду, а про своїх колег (греко-православних попів) — правду. Їхні писання треба видати в одній книзі під назвою “Ми про себе”, і тоді всім стане ясно, що жодний народ в Европі так по-рабському себе не підпорядкував християнізмові греко-латинської інтерпретації, як народ Український, і в цьому схована таїна його жахливої многовікової національної трагедії.
34. Тисячу років Україна не мала днів — над нею лежали ночі візантійського християнізму, і сьогодні вона до таких меж зхристиянізована і зкомунізована, що не може пізнати сама себе, не може розуміти сама себе. В Її столиці Її мова осміяна, Її мова — мова колхозних рабів і лакиз — поетів, які за п’ятак звуть рабство “щасливим життям”.
Вона (Її мова солов’їна і ніжна — мова оріян — творців ведійського санскриту) була принижена греками-митрополитами, москвинськими священними синодами, вона сьогодні переслідувана лєнінською шовіністичною національною політикою.
35. Тисячу років Україна не мала днів — над нею постійно пролітали гураґани азійських ошалілих орд, Її осквернювали здичавілі пірати Московитії, пишно зхаміла польська шляхта — здегенерована орда ізуїтів. Вона, Україна, мила і добротна за сльозами світу не бачила, за стогоном своїх катованих синів світу не чула, а Їй єреї Ісуса читали в чаді кадил юдейські Псальми. Їй нині шамани Лєніна читають, Її синів катуючи, маніфести “соціяльної лєнінської справедливости”.
Тисячу років Україна не мала днів. Латино-юдейо-грецькі святі зображені на іконах, виглядають, як хорі на сухоти, окаті вони і по-диявольському строгі й караючі, в їхніх обличчях погасле життя, не має надії, від їх віками віяло кам’яною печерною сирістю, і все це приголомшувало виснажену душу України.
І сьогодні замість цих ікон на стінах висять розчервонілі ідоли москвинського комунізму, тобто, ікони творців масових винницьких могил, голодоморів, концентраційних лагерів, масової колективізації.
36. Тарас Шевченко пише, що жадна крови і мук москвинська цариця Катерина Друга “розпинала нашу Україну”. Вона, “розпинаючи нашу Україну”, давала духовним школам матеріяльну допомогу, вона, християнська імператриця, дала наказ Київській академії, щоб вона приймала в науку тільки дітей священиків, священики були її вірними агентами — препараторами русифікації, “укротітєлями” непокірних малоросів, які не хочуть давати данини.
Українець (греко-православний архімандрит Іонікій Голятовський) у церквах, як твердять історики, піднявши хреста речав: “Пречиста Діва має місце між людьми тільки тому, що люди посполиті дають панам данину”. Отож, православні християни, давайте панам (москвинським і варшавським зайдам) данину — худобу, віск, мед, прядиво, збіжжя, шкіру, щоб часом вас не лишила “Пречиста Діва”.
Українці-християни в ім’я віри Христової вічне дівоцтво признали не українській дівчині, а жидівській, і цим принизили своїх доньок, визнали їх вічними грішницями, які мають покутувати за гріхи, здійснені чужинцями десь на чужих землях.
37. Гетман Іван Мазепа вірно служив греко-православію. Він посилав великі дари, наприклад, Палестині — 30 тисяч золотих дукатів. Він посилав золоті дари єпископам Греції, Болгарії, Молдавії, Волощині, Сербії, Польщі, Литві. Він подарив великі золоті скарби, щоб “Біблія” була перекладена на арабську мову.
Гетман Іван Мазепа обіклав діямантами казкової вартости “Біблію” і подарив її монастиреві в Палестині. Він за свої кошти відбудував монастир святого Сави в Палестині. Він фінансував монастирі на горі Афон, на горі Синай. Він був проклятий тими, кого він фінансував. Чому?
38. Монах Никонор везе в Московію цареві Петрові Першому донос на гетмана Івана Мазепу. Донос написав піп Іван спільно з Кочубеєм. Українці-попи мобілізували все населення України проти гетмана Івана Мазепи, бо він, мовляв, “зрадник православія”, він спілкується з протестантом (королем Швеції Карлом ХІІ), який під час обіду не хреститься, має “нечестиву віру”.
Знаючи попів, як донощиків, які готові за віру греко-православну торгувати кров’ю рідного народу, літописець пише: “Якщо йому, гетману Самойловичу, траплялося виїзджати кудись, наприклад, на лови і стріти священика, то він уважав таку зустріч за нещастя”, дарма, що він, гетман Самойлович, сам був сином попа.
39. Від 1721 року до 1725 з України вивезли москвинські жандарми 150 тисяч найкращих юнаків на будову Петрограда. В народі досі живе прислів’я, що Петроград споруджений на крові і кістках Українського Народу. Тих юнаків, які від виснаження падали в канавах, прикидали камінням, муруючи основи москвинських палаців.