90. Ставши рунвістами, ми повинні надіятися тільки самі на себе, силу черпати тільки самі в себе, відповідати тільки самі за себе. І на найпочесніших місцях повісити гасло “Самодисципліна — випробувана скала, на якій ми будуємо могутні основи ОСІДУ РУНВіри”.
Сила не в кількісній армії, а в якісній. Дві сотні воїнів Української Духовної Революції, які ідуть чітким і впевненим кроком, і несуть у серцях своїх велику віру в перемогу, стальну самодисципліну, чіткий наказ і чітке виконання, зітруть з лиця землі многократ численнішу юрбу катів України і увінчають себе немеркнучою славою. І стануть святощами прийдешніх поколінь.
91. До ОСІДУ РУНВіри не може належати людина, яка пливе за хвилями і погоджується жити на тому березі, до якого її пригнала хвиля, забувши хто вона є, звідки вона є і яке буде її майбутнє.
Рунвісти пливуть, маючи ясну мету і беззастережне переконання. Вони пливуть за хвилями, коли хвилі їм допомагають прямувати до мети. Вони пливуть проти хвиль, перемагаючи гураµани. Вони в борні зміцнюють свої сили і причалюють до берегів рідної волі, сили і слави. Інших перемог вони не бажають мати. Вони не творять героїзму для героїзму. Їхній героїзм має високу національну мораль і тому він є прапором народу.
92. Людина йде туди, куди веде її переконання. Організаційне життя ОСІДУ РУНВіри повинні очолювати тільки переконані рунвісти. Беззастережно переконані! Непереконані мають нагоду почекати, поки переконання запанує в їхніх душах.
Є такі, які (як та баба в поета Руданського) хочуть “всюди приятеля мати” — в раю і в пеклі. Вони пишуть приємні слова про РУНВіру і “теж визнають Дажбога”, черпають натхнення з “Мага Віри”, але в ім’я обережности звеличують греко-латинський християнізм, який століттями тримав українців у духовному рабстві. Вони хочуть бути “трохи там, трохи тут, і трохи ніде”. Женіть їх з подвір’я ОСІДУ РУНВіри, це духовні кастрати, які люблять нас і наших ворогів!
93. В ОСІДУ РУНВіри тяжко працювати з тим побратимом, який не має здібностей звільнити себе від навиків, набутих у тьмі чужовір’я. Він обурливо каже: “Був у чужовір’ї — платив датки. Прийшов до РУНВіри -плати датки. Не бачу жодної різниці!”
Бідний. Він ще не бачить, що, будучи в чужовір’ї, він платив датки, щоб жити в неволі. Прийшовши до РУНВіри, він платить датки, щоб жити на волі.
Він ще не бачить, що будучи невільником, він стояв струнко перед чужинцем, який його тримав у неволі. Ставши вільною людиною, він стоїть струнко перед українцем, який стоїть на варті його волі: немає армії без наказу і виконання!
94. Ми, рунвісти, щирі й довірливі люди. І я вже говорив, що двері ОСІДУ РУНВіри широко відчинені для кожного українця, який щиро відходить від чужовір’я і щиро приходить до ОСІДУ РУНВіри. Прихід нового Побратима чи нової Посестри до нашої Дажбожої Родини ми вважаємо нашим родинним святом.
Щирістю і довірливістю нашою користуючись, будуть у наші ряди вторгатися злії люди, агенти чужовір’я. Агенти чужовір’я діятимуть старими випробуваними методами.
Наприклад, вони старатимуться “також творити Рідну Віру”, знаючи, що найзручніше клин вибивати клином: Рідну Віру найзручніше компрометувати, творячи різні групки “рідної віри” і сіючи між ними сварню і роздори, і знижуючи філософію Рідної Віри до рівня школярських фантазій.
Ми, рунвісти, повинні бути всюди і завжди духовно і організаційно озброєні, щоб старий метод наших ворогів (“діли їх клятих і пануй над ними”) утратив силу. Учімося роззброювати агентів чужовір’я, під якими б солодкими і принадними кличами вони не діяли.
95. Історія України пересичена трагедіями, які виникали через легковір’я добротних хліборобів. Наприклад, у Києві в Першу світову війну виступав у Ботанічному саду студент Іван Півняк. Він палко закликав українців творити військові колони під блакитно-золотим прапором.
І в цей час з юрби на трибуну вийшов “слухач” і сказав: “Добрі люди! Ось цей студент — білоручка розпинається за неньку Україну. Сльозу зронив! І вас кличе за її волю кров проливати. Люди, та ж він злочинець, доньку мого сусіда неповнолітню кохав, він вчора на ярмарку продав корову, яку вкрав у вдови Хіврі Конопленко, що живе у Броварах, її діти приречені на голодівку. Нам такої вільної України не треба! Хай живе ленінська пролетарська революція!”
Легковірна юрба схопила студента Івана Півняка, тяжко побила його і почала на непритомного плювати. Агітатор Лева Троцького вечором на засіданні міського комітету компартії більшовиків оповідав про свій успіх.
Він експромтом придумав історійку про студента Івана Півняка. Видумав “доньку неповнолітню”, видумав вдову Хіврю Конопленко, поселивши її у Броварах і проголосивши її обікраденою. “Наївні хохли легковірні”. Вони дуже моральні.
Мобілізація до лав армії УНР була зірвана.
Методи агітатора (вихованого наукою Льва Троцького) будуть агенти чужовір’я широко використовувати, компрометуючи керманичів ОСІДУ РУНВіри. І тому всіх Вас, дорогі мої Побратими і Посестри, прошу до цього приготуватися: не тільки ми, а й діти і внуки наші будуть переслідувані провокаціями агентів чужовір’я. Агенти чужовір’я вживали і будуть вживати обмову, наклеп, як пропагандивний засіб проти РУНВіри. І я тут на основі достовірних прикладів розповів про їхні підступні методи.
96. Я певний, що ті рунвісти, які обдаровані проникливим розумом і високою побратимською мораллю, ніколи не стануть жертвами різних підшептів і листівок, які будуть скомбіновані агентами чужовір’я і підписані “член ОСІДУ РУНВіри”, “рідновір”, “розчарований рунвіст”, “оборонець рунвістів”, “рунвіст — розкривач змови у проводі ОСІДУ”.
Всюди і завжди кожного керманича можна обмовити — немає на світі такої людини, яку б майстри обмов не могли обмовити. В обмови вірять тільки легковіри і малі душі. Мудрі й чесні люди кожного керманича оцінюють по його праці, а не по обмовах, якими він безжалісно очернений.
97. В кожній родині є суперечки тому, що вона складається з протилежних емоцій, знань, хотінь, переконань. В мудрій родині суперечки не переходять у сварки тому, що ніхто своє “я” не ставить вище щастя родини своєї.
ОСІДУ РУНВіри — родина. Живімо, рунвісти, так, щоб у світі була всталена думка, що ми достойна родина. Ніколи не забуваймо, що сварки самі не родяться. У них є “родичі”, яких можна назвати “мовним безталанням”, “чуттєвою порушеністю”, “грубістю такту”.
Є люди, які мають гарні наміри, але їх так неоковирно висловлюють, що їх ніхто не підтримує. Вони чуються покривдженими і проявляють сварливість.
98. З легковірних людей ніхто не створив і не створить достойної організації. На легковір’я страждають недосвідчені люди. Вони небезпечні й подвійно нещасні: вони своїм легковір’ям творять собі горе й ближнім своїм.
Вони небезпечні тому, що спритний агент чужовір’я може їх легко переконати, що, наприклад, провід ОСІДУ РУНВіри складається переважно з агентів Москви, або просто з москалів, наймитів Ватикану, і що в цю справу замішаний навіть якийсь індуський магараджа, і що, мовляв, вже поліція за ними слідкує, і тримає це в таємниці, щоб всіх рунвістів виловити і вислати кораблем “Квін Вікторія” в джунглі Мадагаскару, або на північні побережжя Ґренляндії.
Легковір не тільки повірив у провокацію агента чужовір’я, а й почав нишком її ширити. І цим створювати між легковірами переляк. Перелякані люди нездібні ні логічно мислити, ні самі себе обороняти.