ДЕНЬ 29
99. Учімося говорити переконливо, вмотивовано, зрозуміло, точно, головне — недвозначно. І по-діловому. Уникаймо пустоцвітної балаканини, зайвої словесної пишнотности, дешевої кучерявости. Ведучи розмову про справи ділові, не відходьмо “в бік” дрібничкових і малозначимих справ.
Не засмічуймо без потреб нашу мову чужими словами, які мають двозначність і сварять навіть мудрих людей, викликають між ними взаємне недовір’я. Мова наша багата, чарівна, її повністю вистачає для висловлення шляхетних почувань і помислів. Коли не вистачає відповідного слова, його треба створити, дбаючи про його красу, чуттєвість, гармонійність.
100. Дехто думає, що коли він покинув чужовір’я, то вже автоматично став рунвістом. Ні. Щоб належати до ОСІДУ РУНВіри треба не тільки покинути чужовір’я, а й ті рабські звички, які були прищеплені в чужовір’ї.
Треба щодня опановувати науку РУНВіри і вміти її втілювати в щоденне життя. Треба навчитися відрізняти злі навики від добрих. Треба знати минуле й сучасне життя свого народу. І жити так, щоб принести свій хоч скромний дар для його майбутнього.
101. Посестра Божедара мені написала: “Учителю Силенко, мій син щонеділі в церкві попові підтримував кадило. Прочитавши “Мага Віру”, сказав: “Не хочу бути чужовіром! І до ОСІДУ РУНВіри належати не хочу. Піду сам у життя вільною людиною”. І пішов...”.
Посестро Божедаро, не журіться. Ваш син далеко не піде. Він зумів свою душу звільнити з духовного ярма, але йому ніхто не сказав, що волю має тільки той, хто вміє її боронити.
У сучасні часи людина без людей не може жити. Без РУНВіри (тобто, без свого духовного “я”) юнак порожній. Він в дорозі життєвих блукань не матиме сили на самоті бути собою і його обов’язково поневолять чужі організовані люди.