Він в чужому морі втопиться, або (це залежить від особливостей його характеру) повернеться до українського організованого життя.
102. Коли я в душі виношував основи РУНВіри і леліяв про створення ОСІДУ, я був самітній. Самітній, як билина в полі. І моя душа була розбурхана, як море в бурю. І архижрець чужовір’я, будучи спостережливою людиною, після розмов зі мною, рік: “Таїш на душі дивний неспокій. Ти прийди до мене і я тебе заспокою”. І я йому відповів: “Ні, я прийти не можу до тебе. Твій спокій мене мучитиме. Я хочу сам себе своїм спокоєм заспокоїти”.
Він пронизливо глянув мені в очі і сказав: “Вір мені і отримаєш царство небесне”. Я йому відповів: “Ні, я хочу вірою в себе прийти до царства небесного”. Він, квапливо перелистуючи “Біблію”, сказав: “Маєш розум збунтований! Віддай мені свій розум і я його заспокою”.
Я відповів: “Коли я тобі віддам свій розум, то що ж мені лишиться?” Він відповів: “Тобі лишиться спокій”. Я сказав: “Спокій без розуму — смерть, а я жива людина. Іди геть від мене, біблійний душелове!”
103. Ми, рунвісти, ведемо священний бій за втілення в щоденне життя української людини світогляду Рідної Української Національної Віри. Кликати українців до РУНВіри — значить терпеливо переконувати їх, щоб вони були самі собою, щоб вони вернулися самі до себе. Це значить їм повертати їхнє “я” рідне й величне, вільне й горде, і за все це від їх чути погрози, обмовлення, нарікання.
Ми, рунвісти, їм кажемо: “Встаньте! Не стійте на колінах перед юдейськими кивотами, які благоденствують, як святеє святих у ваших, але не своїх (греко-католицьких і греко-православних) церквах”.
Ми віримо, що від нас залежить покращення Українського Світу, утвердження між українцями самобутної Української Духовности. Наш бій своєрідний і нечуваний досі в історії України.
У священному бою не звертаймо уваги на те, хто і що говорить про нас. Вороги наші тому й є ворогами, щоб нас показувати у потворному вигляді і ширити між людьми ненависть до нас, обмовляючи нас, очорнюючи нас.
104. Чому вони вживають обмову, як зброю? Тому що вони вірять, що обмови (наклепи) діють на малі душі і роблять їх сліпими бунтівниками. І друге: тому, що в них крім обмов (наклепів) немає жодних поважних аргументів, якими б вони могли спростувати науку РУНВіри.
Не прислухаймося до ворогів мудрих і хитрих, багатих і жорстоких. Коли ми будемо до їх прислухатися, ми не чутимемо самі себе і втратимо ритміку в нашому революційному поході. Найкращий слух має той, хто чує голос своєї душі.
Слухаймо самі себе. Міцніймо силою своєю, вірмо в себе вірою своєю, ми здійснюємо віковічну мрію кращих синів і дочок України!
105. Народи Евразії переконані, що українці (п’ятдесятимільйонна нація) не мають держави не тому, що їхня земля багата і не тому, що вони не мають природніх кордонів, і не тому, що москвини — спритні володарі, а тому, що вони (українці), живучи в духовному рабстві, занедбали свої творчі організаційні здібності.
Українці занедбали силу вольовости. Вольовість, як частина мозкової діяльності, закодована в мозкові — її можна розвивати і занедбувати.
Стараймося, щоб ОСІДУ РУНВіри (як рух, що започатковує хід Української Духовної Революції) переконав народи Евразії, що твориться (шляхом нового способу самовиховання) новий тип Української Людини, Людини, яка здібна володіти сама собою і їй не потрібні чужі духовні чи організаційні авторитети!
Хід нової Української Людини хай буде могутній комплексом активних дій!
106. Бідна нація не та, що має бідну землю, на якій її історія почалася, а та, яка має бідну національну свідомість. Нація без національної свідомости не вважається нацією.
Вона не розпоряджається ні своїми мислями, ні своїми почуваннями, ні своїм тілом, ні скарбами землі своєї, її сини і дочки не мають почуття національного сорому. Вони не соромляться на рідній землі розмовляти чужою мовою (мовою зайдів-вторжників). Вони не соромляться вислужуватися перед зайдами-вторжниками і вмирати на фронтах за їхні інтереси, спритно приховані під кличами “соціяльної справедливости”, “братерства народів”. У них відсутня національна єдність.
107. Той, хто перший у церкві чужовір’я проспівав: “Боже, нам єдність подай”, хитро спрямував мислення українське на дорогу бездіяльности і бузувірства.
Єдности ніхто нікому не дає. Вона не падає з неба, її не можна ні купити, ні вижебрати, ні вимолити.
Я кажу Вам, мої Побратими і Посестри, що ЄДНІСТЬ — це мораль народу.
Мораль народу, який віками розвиває свою самобутню духовність, твориться сама по собі. ЄДНІСТЬ народу твориться, як завершення народної моралі, сама по собі.