Праведний блудний сину Агапіє Гончаренко, коли у Греції молився (учився) у храмах дохристиянської Греції, не появилася в тебе думка: чому в християнській Греції дохристиянські храми, вівтарі, письмена, статуї богів збережені, тобто збережена грецька дохристиянська національна культура? А чому в Україні (Русі) українська дохристиянська національна культура безпощадно знищена?
Ні, в тебе такої думки не було, бо ти був звичайним збунтованим рабом, який все життя шукав у греко-православії святої правди, і вмер, її не знайшовши.
Ти, о, блудний сину, не знав священних законів духовної волі. Ти не знав, що хрестителі України (Руси) наказували нищити всі письмена (скарби духовної волі, національної незалежности, пам’ятники рідної культури). І потім окрадених киян робити побожними рабами православія грецької церкви. Не тільки в Україні (Русі) хрестителями були довершені такі злочини).
(Еспанський єпископ Ланда під час хрещення Мехіки (Юкатану) видав наказ нищити всі письмена мехіканські, нищити велику їхню національну культуру, і охрещених мехіканів робити побожними рабами латинської церкви. Мехікани були щасливіші, як українці: деякі мехіканські дохристиянські письмена чудом урятувалися, і вони сьогодні у європейських і американських музеях мають велику цінність, і славлять високу самобутню (дохристиянську) культуру Мехіки).
132. Ви будете наражені на питання: “Не говоріть мені про РУНВіру, це було давно, більше, як тисячу літ тому. І про це не варто згадувати”.
Виходить — не говоріть нам про Українську Державу, це було давно, і про це не варто згадувати? У Батурині москвинські банди Петра Першого українських немовлят, батьки яких полягли під оборонними мурами, з колисок брали за ноги, розбивали їхні голови об мур і кидали у вогонь — “возз’єднували Україну з Россєєю”. Це було давно, і про це не варто згадувати?
В 988 році мечем і вогнем були діти, матері, юнаки і цнотливі юнки загнані у хвилі Дніпра. Шамани розпусної Візантії, вимахуючи підстриженими кінськими хвостами (кропилами), кропили Україну (Русь) -відвертали українців (русичів) від їхньої батьківської рідної віри і навертали їх на грецьку ортодоксію. Це було давно, і про це не варто згадувати?
“Грязь Москви”, “варшавське сміття”, яке дбає про спасіння “своєї душоньки” темної і обивательської, має коротку пам’ять тому, що воно без національної моралі. Ми, рунвісти, люди великої Душі народної, ми кажемо: “Нічого нами не забуто! Ми не зітремо з пам’яті своєї страждання народу нашого, ми ніколи і ніде не простимо давнім, сучасним і майбутнім катам України!”
133. Ви будете наражені на питання: “РУНВіра, це добра справа, але її треба ширити в Україні, а не на еміграції”. Хіба українці на еміграції не здібні жити для доброї справи? Хіба українці на еміграції вважаються тільки юрбою, яка живе справами шлунку, справами асиміляції? Хіба вона не здібна готуватися духовно і тілесно до творення Української Духовної Революції, яка має мету створення могутньої Української Держави?
134. Ви будете наражені на питання: “Ідіть геть від мене з РУНВірою! Віра — справа приватна, ніхто нікому не має права вказувати, як і в що він має вірити!”
Я був здивований, почувши щось подібне від жида, який мені пояснив, що він між чужинцями ширить філософію, що “релігія — справа приватна”, але сам він вірний визнавець віри Мойсеєвої і гордиться, що батько його виховав у дусі юдаїзму.
Віра, правдива Віра, тобто, РУНВіра— душа народу, духовне й тілесне обличчя народу. Достойний син відчуває її в крові. Він, обожнюючи її, сам себе збагачує духовістю і величчю рідних предків.
Деморалізована людина (учень філософії нігілізму) на віру дивиться, як на гріш, ковбасу, горілку, і тому він каже, що справа віри — справа приватна. Бути українцем, і не мати РУНВіри, і належати до інтернаціональної секти (до секти людей, які загубили зв’язок між собою і предками своїми) і казати, що віра — приватна справа, значить не соромитися проповідувати ницість душі своєї.