Очевидно, що людям духовно вбогим, людям, які мають мало розвинене мислення, РУНВіра не підходить, їм ліпше жити в убогості духовній, і тому вони кажуть “хай вже буде так, як є, не знати, де є правда і що з того вийде”. Їм чужовір’я дороге не тому, що вони його люблять, а тому, що всяка новина викликає у їх побоювання, настороження, недовір’я, розгублення, вони не здібні зрозуміти, що: християнізм не корисний для тих, які живуть у рабстві.
Є дядьки “отечества чужого”, які кажуть, що можна жити й без віри, аби були гроші. Можна. Можна жити й без розуму, аби були гроші — але той, хто не має розуму, хоч і має гроші, своїми грішми не розпоряджається, але той, хто не має РУНВіри, будучи українцем, сам своєю душею не розпоряджається.
140. Віра там, де життя. Немає віри — немає життя, є вчені, дуже вчені, ті титуловані вчені, які перевчилися, кажуть, що вони ні в що не вірять. Наївні вчені! Щоб ні в що не вірити, треба мати віру ні в що не вірити. Їхня віра, що віри не потрібно, вчить їх визнавати віру, що віри не потрібно. Ті, що вірять, що віри не потрібно, віруючі, але їхня духовна пристрасть має малу температуру.
Ті, що кажуть, що РУНВіра була, є і завжди буде між українцями, вважаються людьми, які діють на користь чужовір’я. Вони прагнуть між українцями устійнити думку, що РУНВіра безкорисна. Вона, мовляв “все була і все ми жили в неволі, вона й тепер є і ми живемо в неволі”, отже, захоплення РУНВірою безкорисне.
141. Духовна незалежність була і тоді, коли Україна (Русь) славилася волею і могутністю. Рідна Віра була силою і хитрістю вирвана з душі народу, і замість неї була насаджена чужа (візантійська ортодоксія). Душа народу, поневолена чужовір’ям, не мала права мати своєї Віри.
Душа народу після тисячолітнього блукання під чужими вівтарями, рве кайдани чужовір’я, вертається сама до себе — відроджує Рідну Українську Національну Віру ПРАВДИВУ!
142. Правдива віра та, яка народ з неволі випроваджує, а не та, яка народ у неволю запровадила, перетворила народ у бездержавних “тутешніх православних” чи “тутешніх колгоспників”. Греки мали слушність, ширячи в Україні думку, що “грецьке православіє” — віра правдива”. Очевидно, вона для них не тільки правдива, а й корисна. Вона їх в Україні поробила духовними автократами, а нас — духовними рабами.
143. Ви будете наражені на питання: “От ви йдете до Силенка, а, як Силенка не стане, куди ж ви підете?” Відповідь: “той, хто йде до Силенка, не йде до Силенка, а йде сам до себе, щоб бути собою, щоб в собі пізнати свої рідні духовні сили і щоб жодній чужій силі не поклонятися”. Силенко нікому не каже: “Будь Силенком, ні, він кожному каже: “Будь сам собою, ти внук Дажбожий, не поклоняйся чужим богам!”
Дорогі мої Побратими і Посестри! Прийде час і всі ми “помремо”, всі ми “смертні”, але поки ми живемо, ми будемо всюди ширити науку РУНВіри. Внуки і правнуки наші знатимуть, що ми не змарнували життя свого.
144. Ми не роджені взоруватися на сусідів, мовляв, може й нам створити українську інтерпретацію християнізму таку, як це створили греки, німці, англійці, римляни і повністю підпорядкувати християнізм державно-творчим інтересам Українського Народу?
Ні. Ми бачимо: на перестарілих вівтарях греко-латинського християнізму гасне вогонь віри. Немає нових хрестоносців, які б його своєю кров’ю підтримали. Лишилися торгівці, які до Христа говорять мовою грошей. Де гроші говорять, там правда мовчить, душа маліє, вогонь гасне. Жертовні святощі християнізму переносяться до музею.
І москвинський комунізм утратив довір’я в трудящих, він став технічною і мілітарною базою замкнутої касти москвинських великодержавних шовиністів.
145. Перестарілі догми і канони греко-латинського християнізму не можуть сцілити наймодерніші електронічні машини, і не наша українська справа їх сцілювати. Треба зібрати все зло докупи (воно, як гаддя розповзлося по українських розсварених греко-католицьких і греко-православних та українських москвино-комуністичних комітетах), о, як багато гаддя! Його треба спалити, бо воно живиться тілом і душею Українського Народу!
146. Я — гість Дажбожий, посланий до мого народу Духом Предків, моє життя не моє — воно є власністю народу мого, мої мислі, мої натхнення, мої інтуїції синхронізовані з колом космічного Буття, від якого залежить і доля Земної плянети, і вібрація мислення її неспокійних Жителів.
І коли мій народ тепер, або в прийдешні століття відчує моє бачення глибинами душі своєї, Він не тільки духовно оновиться, а й спрямує мислення Людства на шлях творення Нової Цивілізації, нової ритміки Духовного Життя. Моє життя не моє — воно є власністю народу мого, воно дихає диханням РУНВіри (Рідної Української Національної Віри).
147. РУНВіра — філософія Української Національної Свідомости, філософія Самопізнання і Самоутвердження Української Духовности. В Ній великі душевні пориви народу, дух чину, дух пристрастей, дух волі й вольовости.
РУНВіра — наука, яка вчить самостійно осмислювати розвиток національної мислі, національних почувань. РУНВіра плекає новий тип Української Людини. Людини духовної волі, самодисципліни, самовідповідальности, самопроявлення і самоутвердження.
РУНВіра не тільки дає Українцеві волю мислення, а й культуру мислення, не тільки дає Українцеві національну свідомість, а й культуру — величну шляхетність національної свідомости, не тільки творить Українця вольовим, а й дає Йому культуру вольовости врівноваженої, натхненної, спритної, передбачливої. РУНВіра втілює в собі українське мистецтво, створене народом впродовж тязі тисячоліть, обряд і природу народу, його історію.
148. РУНВіра — не догма, але вона збудована на вічних основах Життя. Вона вчить, що ТІЛЬКИ РІДНА ВІРА РІДНА, тільки рідні родичі рідні, тільки рідна Вітчизна рідна. РУНВіра — самобутнє проявлення тілесного і духовного “Я” Народу Українського. Той, хто виступає проти РУНВіри, той свідомо чи несвідомо виступає проти утвердження Української Національної Свідомости.
РУНВіра — наука, яка дає Українцеві волю проявляти свої таланти. Той, хто виступає проти РУНВіри, той свідомо чи несвідомо хоче, щоб українськими талантами розпоряджалися чужі люди і цим збіднювали духовний світ Народу Українського.
149. РУНВіра очищає душу українську від рабських звичок, манер, прикмет, очищає Українську Душу від почуттів меншої вартости, гнучкошиєнства, угодовства. Той, хто виступає проти РУНВіри, той хоче свідомо чи несвідомо, щоб українська Душа була в’ярмлена комплексом меншої вартости.
РУНВіра — наука, яка вчить Українців достойно відстоювати свою національну честь, РУНВіра — священний притулок для Українських Душ, які перенесли найбільші страждання і не втратили ні особистої, ні національної гідности.
150. РУНВіра — наука, яка охоплює всі животворні артерії життя українського, і тому її не можна вважати суторелігійною, тобто, вузькоцерковною, РУНВіра — духовна єдність між минулим, сучасним і майбутнім Народу Українського. РУНВіра — віра Світла, Краси, Волі, Загадки, Болю, Величности, Доцільности.
РУНВіра покликана виховувати всюди і завжди Українські покоління в РУНВірі, щоб вони були українцями по походженню і по вірі, і з основи такої філософії життя самопостане між українцями єдність, підвищиться національна температура самоутвердження. Ні в католицизмі, який є духовним виявом романської психіки, ні в греко-ортодоксії, яка є духовним виявом грецької психіки, ні в москвинському комунізмові, який є духовним виявом москвинської психіки, немає зерен української національної свідомости, і бути не може тому, що ці “ізми”, добрі вони чи злі, створені чужинцями не для слави і волі України.
І той Українець, який у цих “ізмах” шукає порятунку для України, той нагадує ту людину, яка сидить у в’язниці, нарікає на своє невільниче життя і тримає у своїй руці ключ від цієї в’язниці.
151. РУНВіра — дар Дажбожий, в якому проявлені Мудрість, Краса і Могутність Народу Українського. РУНВіра — Українська Духовна Сила, яка не підпорядковується чужим духовним силам!
РУНВіра — самобутнє українське розуміння Єдиного і Всюдисущого Бога, і хай святиться ім’я Його Дажбог! Жодні чужі релігії, філософії і їхні проповідники не мають сили знищити РУНВіри тому, що законом Природи утверджено, щоб із зерна дуба ріс дуб, щоб із зерна пшениці росла пшениця, щоб вівця родила ягня, щоб в орлиному гнізді родилися орли, щоб із Духовного зерна людини Української родилася всесвітньо велична Українська Духовність, ім’я якій — РУНВіра.
152. Нація, яка не має своєї рідної (незалежної від чужих сил) духовости, не є нацією, і цю істину знають японці, жиди, індуси, араби, москвини, англійці, німці, французи та інші мудрі народи. І між Україцями цю істину знаємо ми, рунвісти — внуки Дажбожі, і за неї ми готові йти на муки, і своїм священним чином освітити шлях для прийдешніх поколінь Народу Українського!