5. ОСІДУ і імперіялізм чужих сил. Прагнення тієї чи іншої чужої сили підпорядкувати рунвістів духовно, політично чи організаційно, або явно чи скрито на них впливати, ОСІДУ оцінюватиме як духовну агресію, як політичний чи релігійний імперіялізм, як зазіхання на елементарні принципи волі і буде себе боронити, не шкодуючи життя, не шкодуючи "вражої злої крови". Оборона субстанції національного "Я" — дія священна і визнана вона достойними синами всіх народів. З чужими силами може сьогодні і завтра говорити ОСІДУ, як рівний з рівними, як демократ з демократом, як приятель з приятелем, як ворог з ворогом, але ніколи, як раб з паном, як вівця з вовком, як пасивний сприймач з активним творцем.
6. Вільні народи і українці. Хто ми — рунвісти? Чому ми так спрагло, з таким глибоким болінням хочемо духовної окремішности? Українці гибнуть на дні чужовір'я! Гибнуть, не усвідомлюючи своєї гибелі, їхня свідомість паралізована. Вільні народи, які зуміли чужі сили підпорядкувати своїм силам, вільні народи, які шанують людяність, повинні зрозуміти во ім'я людяности, що українці (кормителі Европи) духовно охляли, утратили вольовість (тільки в діях вольовости проявляється єдність розуму, віри і волі).
Українці потребують виняткового окремішного становища для визрівання і оформлення своєї національної свідомости, для самоутвердження свого "Я". Їм, як ніякому іншому народові Евразії, потрібна самобутня духовність, їхньому "Я" потрібне їхнє і тільки їхнє вільне і сонячне "Я" — їм потрібна Рідна Українська Національна Віра (РУНВіра). РУНВіра — це святість більша, як релігія, це всеохоплюючий світ Сили Української!
Видющі кличуть сліпців, щоб вони, як вільні люди з вільними людьми, збирали в лісі гриби. Між вільними народами може бути вільним народом тільки той народ, який має чітко визначене своє духовне, економічне й історичне обличчя, без такого обличчя він між вільними житиме, як невільник, він не буде співтворцем філософії волі, він її бездумно мавпуватиме, він на волі не матиме здібности "в колі народів вольних" бути собою і тому во ім'я волі вільно розчиниться між вільними і вільно згине.
7. ОСІДУ — організація священна. ОСІДУ — організація священна, бо вона вірить, що боротьба за волю України, оборона Української держави, її духовних і матеріяльних скарбів, є Обрядом Священнодійства, Обрядом людини, яка вміє достойно вмерти і достойно жити. Так, Обрядом Священнодійства, а не наказом воєначальника, диктатора, лідера партії, організаційної програми чи загальних зборів.
8. РУНВІСТ — священний воїн України. Священний воїн України — ніхто йому не наказує бути дисциплінованим. Він сам себе дисциплінує тому, що він Благородна Людина, тому, що він має дисципліновані думання і почування. Він, пізнавши історію людства, знає, що всюди і завжди дисципліна — основа Успіху, золотий вінок Перемоги, Гідність духовного аристократа. Ніхто йому не наказує бути безстрашним, він сам в собі воскрешає вогонь безстрашшя і своїм безстрашшям роззброює духовних і мілітарних вторжників. Ніхто його не кличе йти до Жертовника Вітчизни, цілуючи Матір-Землю і Її священний стяг, він сам іде і священнодіє тому, що такий поклик його високої душі, такий склад його переконання.
9. Він непримиренний з ворогами. І ніхто його не муштрує бути непримиренним, ні, непримиренність — це імпульс його вродженої духовної самооборони. Він свято вірить (і жодна сила цієї віри в нього не відбере тому, що його віра — це духовна кров його тілесного "Я"), що його хід проти окупантів України — Хід Обрядового Розумного Священнодійства (ХОРС) — хід Безсмертя! І далекі й близькі його предки, і грядущі покоління йдуть з ним, вони живуть і хвилюються в ньому. Він ніколи не йде сам — з ним іде історія народу: історія народу там, де подвиги його по-рідному рідних синів.
10. Одну соту поділити на 365 днів. Однієї сотої частини життя народу вистачає, щоб він звільнився з кайдан, збудував свою державу й успішно обороняв її границі. Головне — духовна монолітність народу, розумне і передбачливе використання життя, його духовних і матеріяльних сил. Щоб мати успіх (успіх, визнаний приятелями і ворогами), треба ту Одну соту поділити на 365 днів і її частинки вміло дарити щодня: дарити у пристрасному думанні, у свідомих і несвідомих навиках, у праці, в любові, в золоті, в молитвах, в особистому нещасті й щасті, в подвигах!