11. Щодня — краплю, а не щороку — бочку. І ось ці Щоденні Дари для ОСІДУ РУНВіри започатковують глибинні оновлення у психіці нашій. Вони непомітно проникнуть у найпотаємніші інстинкти життя. Вони, як невидимий скарб, передаватимуться з роду в рід, з покоління в покоління. Ми, цього самі не помічаючи, призвичаїмося до світогляду РУНВіри, до державнотворчого думання, до духовного зріднення всіх нас, ми станемо новими людьми, і тоді заторжествує перемога Української Духовної Революції.
Наш національний організм — наша душа, весь склад нашого чуття і мислення буде мати в собі дисципліноване і пристрасне служіння Вітчизні, служіння без шумних деклярацій, маніфестацій, партійних реклям, служіння Вітчизні стане величним Стилем Життя. Жодні сили ніколи не покорять такий народ -такий духовний і тілесний моноліт! Крапля, яка щохвилини падає на камінь, вижолоблює його і він дає тріщину, розпадається, а вилийте на цей камінь раз у рік бочку води -такий подвиг не принесе жодної користи. В пульс нашого щоденного життя має бути вкомпонована духовність РУНВіри так, як у зерні природою вкомпоновані таїни життєвої вічности.
12. Ми не всі однакові. Кожна Станиця ОСІДУ повинна мати святиню РУНВіри і рунтата (рідного українського національного тата). До Святині РУНВіри може належати кожна українська родина, незалежно від того чи вона належить до ОСІДУ, чи ні. Ми єднаємося у Станицях ОСІДУ не щоб бути схожими один на одного, як схожа крапля на краплю, ні. Кожний з нас має інший характер, інший життєвий особистий шлях, кожний має свою слабість і свою силу, свої світлі й прихмарені дні. Ніхто не має права "обробляти" ближнього на "зразок своєї вдачі" і любити його за те, що він легкий для "обробки", що він у всьому податливий.
Маємо з багатства протилежних пристрастей, будуючих (і тільки будуючих!) суперечок створити плодоносний сад побратимської єдности і сили. Кожна людина, ідучи до ОСІДУ, несе з собою щось своє, несе свої радощі й обурення, пожертви і вади, і кожна черпає з ОСІДУ Закони Побратимської Етики, збагачується духовністю РУНВіри, і знає, що вона в дні щастя і горя не самітня — вона забезпечена Родинною Опікою внуків Дажбожих.
13. ОСІДУ — Родина Наша. Достойний рунвіст каже: "Я прийшов до ОСІДУ, щоб бути в розпорядженні ОСІДУ, щоб своїм життям, своїми упорядкованими думами і діями творити єдність, силу, духовну монолітність ОСІДУ, щоб достойно носити "Квиток ОСІДУ", щоб зміцнювати словом і ділом те, що вже здійснене, об'єднане моїми попередниками відомими і невідомими, і обрядово шанувати їхній труд, щоб у праці звеличувати свою гідність, щоб мати право прощати побратимам їхні вади і вірити, що вони теж готові простити мені мої помилки. ОСІДУ — Родина Наша, і в ній, як і в кожній родині, є смутки і радощі, є суперечки і згода".
14. Як плодяться гореотаманчики? "Блиснула" в його голові думка і він сліпо повірив, що вона "найкраща", він зухвало несе її в ОСІДУ, шукає, як перекупка на ярмарку, прихильників і сколочує свою групку: починається сварня тому, що не всі з тією "найкращою" думкою погоджуються. Хто посіяв незгоду? Гореотаманчик — особа деструктивного розуму і розшарпаної душі — автор "блискучої" думки і ті, які стали по його стороні. Чума появляється там, де люди способом свого життя підготовили для неї місце.
В достойній родині, коли в когось "блисне" добра думка, всі спільно її обговорюють, і: або відкидають, або втілюють її в життя, і автор "блискучої" думки ніколи не схиляє одного члена родини проти другого, ніколи не сколочує свою окрему "родинну групку", ні, він має від природи отримані (духом крови зріднені) почуття родинної єдности. І він єдність цю ставить вище своєї "найблискучішої" думки, вище всіх своїх особистих свавіль.
Всі ті, які з тих чи інших причин утратили мораль родинної гідности, ніколи не дорожитимуть єдністю ОСІДУ, в них інстинкт родинного самозбереження здегенерований, вони обов'язково будуть сколочувати свої "групові рухи РУНВіри", "свої ОСІДУ", "свої храми" і, оправдуючись, ректимуть: "Я відійшов від вас, не злюбив провідника, в мене своя "блиснула" думка і я знайшов пару прихильників, всі тепер єднайтеся навколо мене, руку співпраці простягаю!" Хто б'є по руках таких гореотаманчиків, той стоїть на варті єдности родинного вогнища і викорчовує віджиті (набуті в рабстві) навики.
15. І їх тоді "визволить" чужа сила. Достойний рунвіст каже: "Коли я своє "вірую" поставлю вище єдности ОСІДУ, біля мене виросте групка сумнівних прихильників і створиться "друге ОСІДУ", і в цій групці обов'язково знайдеться хтось ще чесніший за мене, він декого переконає, що я "свавільник", "аморальний" і тоді постане "третє ОСІДУ", так може (бо ж люди ще обтяжені навиками рабськими) постати "десять ОСІДУ", і всі вони "во ім'я Рідної Віри", поборюватимуть самі себе".