4. Шість тисяч п'ятсот років тому наші предки зі степів України (Оріяни) прибули на Межиріччя Тигру і Евфрату. Прибули Вони на конях і колісницях. І привезли з собою пшеницю, плуг, волю свою і віру свою. Зачудувалися Аккади і Халдеї, побачивши їхній високий стиль життя.
І Єгиптянам і Фінікійцям три тисячі шістсот років тому вони (предки наші) показали, як виглядає колісниця і кінь. І тоді українець (гиксос) Киян став володарем (фараоном) Єгипту. Немає сьогодні такої поважної книги, яка б, оповідаючи про історію Стародавнього світу, заперечила ці мої твердження. Науковці українського походження, які, втративши совість, служать за гріш нещасній Москві, Ватиканові та іншим чужим силам, на рідну історію дивляться чужими очима і тому глузують із тверджень моїх. Глузують, щоб тримати рідний народ у тьмі збанкротованих теорій і догм — недостойним способом заробляють на хліб щоденний.
5. Українці були натхненні своїм винаходом. В їх постало переконання, що їх ніхто не може догнати і від них ніхто не може втекти. Переконання, перевірене життєвими діями, збагатило новими чуттями їхню душу, їхні жили налилися могутньою енергією. Вони, володіючи організованим розумом, покорили простори Індії, Месопотамії, Малої Азії, землі єгипетські, фінікійські. Вони заселили Крит і Пелопонес. Дравиди Індії і негри Месопотамії вважали їх надлюдьми.
Досі на єгипетських гієрогліфах, на сторінках "Магабгарати", "Біблії", в мітології Греції притаєні імена винахідників колісниці. Вони відомі під ім’ям "ар’ї", "сумеріяни", "гіттіти", "гиксоси", "кассити", "мітани", їхні безпосередні потомки — українці. Щоб довідатися, чому вони (предки наші) були людьми великого творчого потенціялу, були людьми гармонійно розвиненими, цілеспрямованими, здібними творити пляни і їх успішно втілювати в життя, ми ознайомимося зі Святинею Мудрости Оріянської Волі.
6. Вони (предки наші) вміли (о, який це шляхетний талант!) свої почування, мислі, хотіння поневолювати. Чому Вони це робили — якими оправданими законами вони керувалися? Вони (життєрадісні, гомінкі, тугом'язі, багаті силою і глибокі розумом) були дітьми гостросуперечливих і гостроконтрастних чотирьох сил матері-Природи (Весна, Літо, Осінь, Зима).
Мати-Природа їх розчулила, розвинула їхню нервову систему. І навчила їх дисципліни: трудися літом, щоб не загинути взимку. Ті, що накази матері-Природи нехтували, гинули. Добір кращих людей світу жорстокий, але величний: дисциплінованим — життя, не дисциплінованим — загибель.
У країнах Півдня зима не була грізна — мешканці вічно зелених просторів не думали про завтрашній день. Їхня розумова діяльність не розвивалася інтенсивно тому, що життя від них цього не вимагало: харчі літом і взимку висять на деревах, лежать під ногами.
7. Вони (предки наші) на основі тисячолітніх життєвих досвідів устійнили закон, який був їхнім племенним "священним табу", що немає беззастережно вільної людини: а коли така між ними появлялася, вони її вважали вільною від Буття, тобто "божевільною" ("Богом звільненою"). Божевільний (вільний від життєвої мудрости) не здібний собою володіти тому, що він не вміє сам себе поневолювати. Він не придатний для організованого життя. Він був ровесниками названий словом "дурбала" (санскритське слово "дурбала" означає людину, в якої мислі і почування безвідповідальні).
8. В кожній людині закодовані лінивість, себелюбне збайдужіння, нахил до зрадливости, знахабніле дрібнодум'я, сліпа роздратованість, хижацька скупість. Що людина повинна робити зі силами, які її хід стримують? Вона повинна їх поневолювати, щоб вони не розкорінювалися в ній. Не поневолити їх -значить стати їхнім невільником.
Синоніми слова "самопоневолення" — самоопанування, самовдосконалення, самоконтроль, самовиховання, саморегулювання, самомобілізація свого "я", самоорганізація почувань і мислення. Самопоневолення — значить вільне формування психічної діяльности, свідомости, самоформування почуттів гідности і вольовости.
9. Самопоневолення відрізняє людину (гомосапієнс) від інших живих істот. Тільки людина володіє здібністю свідомо самопоневолювати себе. Коли б людина досягнула священних вершин самопоневолення, тобто самовдосконалення, вона б увійшла в німб Дажбожої довершености — вона б не хворіла, не мала б тілесних і душевних вад, її довголітнє життя було б натхненне світлою творчістю, немеркнучими подвигами, глибинними знаннями свого "я".