2. Слово "отаман" наші предки (клясичний санскрит) вимовляли як "ітіман", "атіман", "атман". Знаходжу в "Рик Ведах" "атман" в значенні "душа", "вільна душа", "незалежність", "рух".
Входячи у старі нетрі Індо-Европейської філології, я бачу, що слово "ітіман" (ведучий розум) вживали оріяни (в Оріяні-Праукраїні) ще перед постанням Індо-Европейської раси, тобто сім тисяч літ тому, старотевтони (німці) казали "атум", англо-сакси "адгм", старогреки -"отиос".
Та всі ці твердження не віддзеркалюють "ядра" цього містерійного слова, і тому я примушений всесторонньо шукати таїни його первородности.
Слова "іті" і "аті" означають "іти". "Ман" старе, як світ розуму, означає наше "ман" (манити, проявляти розумову спритність).
"Ітіман" відоме в санскриті в значенні "той, хто розумно веде", він "отаман". Західні европейці кажуть "мен", "ман".
3. "Гетман" тепер пишуть як "гетьман". Слово "гет" — ровесник "іті". Воно багате різними вимовами — "гет", "гат", "гата". Нині ми кажемо "гатити", "гатить". Наші предки під словом "гат" розуміли "наступ", "могутній рух вперед", вони були "Гіттітами".
Той, хто має добре розвинене почуття асоціятивности, по філологічному нюхові відчує, що й англійці вживають слово "гіт" майже в цьому значенні.
Я знайшов у "Магабгараті" слово "гатия" в значенні "биття", "знищення", у "Рик Ведах" "гата" (вдар), "гатака" (вдаряти, гатити). Слово "гаташва" (той, хто вбив коня), "шва" (кінь, "шва" тотожне з нашим "лша", лоша).
"Гатавір'я" — людина, яка загубила натхнення (інспірацію). Слово "віра", "вір'я" наші предки вживали в значенні "відвага", "натхнення", "благородна задушевність".
І нарешті входимо в ядро мети. Слово "геті", "гет", "гету" означає, наприклад, у "Рик Ведах" "озброєний наступ", а в "Магабгараті" -"вогниста зброя".
"Гетувід'я" — значить утверджувати знанням, а "гетувакана" — утверджувати промовою, "вакана" (ваакати, ваакає, промовляє).
Слово "Гет Ман" означає "Наступаючий Розум", "Проявляючий Мудрість". В часи Жовтневої революції в Оріяні (Україні) духовні раби (брати-чужовіри), чадіючи несвідомістю, репетували: "Не треба нам гетьманів, не треба нам царів, не треба отаманів, обрядів і богів!"
4. А що ж вам треба? Кріпацький колгосп імени ренегата Хрущова, імени грузина Сталіна, імени жида Хатаєвича, імени тунгуса Постишева, грекині Паші Ангеліної, москвина Олекси Стаханова, німця Ернеста Тельмана і масові могили винницькі, в яких лежать діти і матері, дротом пов'язані, в затилок постріляні, і мільйони дітей, жінок, юнаків і юнок, конаючих на чорній (на найбагатшій у світі землі) у муках голодної смерти, і "геніяльний вождь світового пролетаріату Ленін", і демократична екзекуція ЧЕКА — ГПУ НКВД -МВД?
"Гетмани, гетмани, якби то ви встали, встали, подивились на той Чигирин, де ви панували". Вони в граді Кия не панували? "Грязь Москви, варшавське сміття ваші пани -ясновельможнії гетьмани!"
5. Москвини в 1613 році, вибравши москвина (сина патріярха Філарета) Михаіла Романова царем Московитії, вдарили перед ним доземні поклони і "возопили": "Бог на небі, а батюшка-цар наш на землі! Царюй над нами, бо ти наш! Нам "нужен строгий начальник" для "покорєнія нових земель і народов"".
Московський патріярх Філарет, взявши "Євангелію", прочитав московській еліті такі значущі слова: "Я сам бажав би бути відлучений від Христа за братів моїх, рідних мені по тілу" ("Євангелія", П. св. а. Павла до Римлян, 9-3).
Патріярх Філарет започаткував суто московське розуміння християнізму. Християнізм став не метою, а слухняним знаряддям в руках майстрів московської імперії. Історія вчить, що лише таке поняття віри Христової корисне для державотворення.
Виникає питання: хто москвинам шепнув,що для творення держави (будь-якої держави) необхідний культ провідника (царя, воєначальника, вождя)?