Есери звали Лєніна "розпусником — рознощиком венеричної хвороби", "партійним диктатором", "німецьким шпигуном". Націонал-соціялісти Німеччини вважали Франкліна Рузвельта "дегенеративним паралітиком", "Юлій Цезар — шизофренік, владолюб, статевий маніяк". "Мусоліні — розпусник, гультяй, владолюб, позер, демагог".
Найбільший юдейський цар (гордість Юдеї) Давид був криміналістом, змовником; він, щоб заволодіти красунею Бетшебою, організував вбивство її мужа — воєначальника Уріяга. Єгова картав премудрого царя Соломона, що він має слабість до красунь — чужинок, які йому зовсім "ум збаламутили". Цар Петро Перший (гультяй підмосковського німецького села Кукуй, де йому німці самі підготовили свою найкращу "медхен" (золотокосу Анхен Монс), щоб славилася "німецька кров", здібна запаморочувати голови провідникам.
Петро Перший особисто знімав косою голови на площі (на сучасній Красній площі Москви) тим бунтівникам довгобородим, які були живими закопані в землю по шию.
21. Чи всі основоположники — творці релігійних рухів, були всіми люблені? Знаємо, що тесть Гаутами Будди, цар Супрабудда, звав Будду "неморальною потворою" і робив на нього "замах" за те, що він лишив свою дружину (чарівну принцесу Ясодгару) з немовлятком і пішов у мандри "пізнавати мудрість життя". Буддисти Будду обожнюють.
Ісуса звали безбожником, лжепророком, бунтівником, обвинувачували його за приятельське ставлення до відомої розпусниці Марії Магдалини, казали, що коли б він "був пророком, то знав би хто й яка се жінка, що торкається до нього", "цілує його ноги (семітський спосіб проявлення кохання, — примітка моя) і мастить миром" (Лука 7, 38- 9). Могамета звали "неписьменним галюцинаційцем, маніяком жадним влади, жорстокою людиною". Він написав (йому викарбували) на перстені, який він все життя носив, відомі слова "Немає Аллаха, крім Аллаха, а я його Пророк"!
Зі всіх перечислених державних і релігійних провідників ні один (через нескромність) не підходить для українців (братів-чужовірів), очевидно, крім Христа і князя Володимира?
22. Я зазначую, що незважаючи на те, що в біографіях провідників багато "тіні" і "плям", вони були і вічно залишаться великими і неповторними провідниками Людства. Всі вони мали більші чи менші вади (а хто їх не мав) тому, що вони були дітьми Людства, яке багате на любов і ненависть, на святість і гріхи, на добро і злочини.
Історія оцінила кожного провідника не по тому, які він мав чи не мав вади, а по тому, що він за своє життя створив. "Великі вади, — каже психолог, — їх роблять великими".
Легко можна помітити, що мудрі народи не добачають особистих вад своїх провідників, стараються приховати так, як порядний син Сем приховував-прикривав "соромне тіло свого батька Ноя", коли він лежав п'яний, і виносять на арену життя лише їхні нетлінні плоди чину, духа, мудрости, енергії.
Провідник — людина Земної плянети: коли він з однієї сторони освітлений, то з другої притемнений так, як місяць і наша прекрасна земля.
23. Я хочу вільно пасти тонкорунне стадо на безмежних, щедро скупаних у сонці, степах моєї Херсонщини. Воля там, де живуть її одержимі оборонці. Волі не можна ні випросити, ні вимолити. І рабством здобути її не можна. Вона родиться із згустків найблагороднішої крови, пролитої з любов'ю до неї.
Я хочу, щоб з нектару науки моєї скресла іскра і впала в душу мого внука і він, збагатившись інстинктом самозбереження, здисциплінував свій розум.
Я хочу, щоб він став струнко перед рідним провідником (рідним по тілу і по вірі) і сказав: "Моє життя в твоєму розпорядженні, веди, володарю. Веди, щоб я перед жодною чужою силою не стояв по команді струнко. Я готовий виконати твій наказ точно і беззастережно.
Виконуючи рідний наказ рідного провідника, я виконую наказ рідного сумління. Я вчу свій розум дисципліни — значить я вчуся волі і перемоги, й тому розкошую. Розкошує мій розум і моя душа, бо я — лицар Дисципліни. Дисципліна, керована самосвідомістю, наука всіх наук життя.
24. "Володарю, коли я впаду в степу і кров мого серця оросить колосся життя, я стану казкою. Я стану інстинктом самозбереження народу. З моєї крови квітнутимуть сади волі, запалають маки юних надій, постане в народі легенда безсмертних. Народ, який родить безсмертних, — безсмертний! Я вибранець достойної смерти, яка лякає вибранців недостойного життя. Ті, що достойно вмерли, панують над тими, які недостойно живуть!"
25. Карл Маркс не був демократом. Він вірив, що "цілі можуть бути досягнені тільки насильственним поваленням всього існуючого ладу" ("Комуністичний Маніфест"). Він хвалив Запорозьку Січ, що вона демократична і гудив царя Московського, що він деспотичний.