ДЕНЬ 34
1. Дорогі мої побратими, дорогі мої посестри — правдоносні внуки Дажбожі, йду в гості до Вас. Несу святі скарби, які мені передали для Вас великі Предки наші. Прийміть їх — вічно житиме в серцях Ваших творча і шляхетна згода. Вічно Ви будете багаті благородними почуттями, вірою в єдиного і всюдисущого Дателя Буття. Датель Буття — Дажбог наш величний, суворий і ніжний, як рідна мати. Він — Будівник Світу.
Є люди, яких можна назвати біблійними атеїстами. Вони не вірять у Єгову тому, що Він, як пише "Біблія", жорстокий і ревнивий. Про інше поняття Бога вони не знають. Слова "віруючий" і "атеїст" умовні. Для біблійників ми, рунвісти, виглядаємо атеїстами тому, що ми віруємо не по-біблійному. Ми віримо в Дателя Буття (Дажбога). І наша віра нас звеличує. В ній ми бачимо духовну волю нашого "я". В ній трепет нашої любови до Вітчизни і наша ненависть до її ворогів. Наша віра свята!
Рідна Українська Національна Віра єднає наші мислі, єднає наші почування, єднає наше велике правдоносне плем'я — плем'я внуків Дажбожих.
Ми віримо в Дажбога, щоб наші земні, підземні і небесні скарби були нашими. Нам відомі таїни успішної святої оборони скарбів рідних. Ми любимо і обороняємо їх так, як свої руки, ноги, очі, мозок, серце.
2. Людина боронить сама себе не тільки розумом, а й інстинктами самозбереження. Інстинкти самозбереження старіші і сильніші за розум. Ми хочемо, щоб світ знав, що ми непереможні. Непереможність наша закодована в наших розуміннях життя і смерти, у філософії і культурі нашої любови до Вітчизни, в одержимості нашої борні за Її волю.
Вітчизну нашу ми обороняємо, керуючись не партійними, соціологічними чи інтернаціонально-релігійними гаслами. Ми Вітчизну нашу обороняємо інстинктами самозбереження. Вітчизна — наші ноги, наші руки, наші очі, наш мозок, наші серця і почування.
Вітчизна і ми — це корм і тіло, повітря і легені, краса і душа, право на життя і життя, колиска і дитина, материнське молоко і майбутнє дітей наших. Нещасний буде той, хто нас, внуків Дажбожих, на нашій рідній землі прагнутиме поневолити, щоб живитися нашою кров'ю (добротними плодами Вітчизни нашої).
3. Ми живемо законами не позиченої моралі, а рідної: вторжник, що увірвався зі зброєю залізною чи духовною на наші рідні землі зі сходу, півночі, півдня чи заходу, щоб нас поневолити, має віддати нам свою голову. Мораль така нам корисна і для нас вона свята. Ніхто не має права в нашу хату нести науку Ісуса, папи римського, Лєніна, грецької ортодоксії, щоб нею нас гнобити!