Выбрать главу

24. Юнаки і юнки навколо вогню тво­рять "кала" (санскрит, коло). Вони "кала да" (коло дають, колядують). Вони руки моли­товно підносять то до Сонця, то до вогню. Вони вірять, що вогнем, який горить у про­сторій, як двір, печері, вони помагають Сон­цеві перемогти Тьму. Вони — діти Сонця, Його вірні помічники.
Справді примітивна, тобто, початкова була в них віра. Марксисти твердять, що вона була "невмінням науково пояснити явища природи". Християни твердять, що вона була проявом поклоніння сонцеві, природі.
Я тверджу, що крім "наукового пояснення природи", яким марксисти при кожній нагоді хваляться, є ще любов людини до природи, туга за нею, свідоме, несвідоме і підсвідоме її відчування. Без любови до природи у людини була б мало розвинена радість. Життя тільки там має вартість, де є радість. Хоч і при­мітивний, але ж який він був вільний, чарів­ний і життєрадісний отой світ віри предків наших!
25. Їхня віра (віра в життя, у велич природних явищ) була величнішою за культ Лєніна, творений поліційними держимордами Московитії, за понурий культ папи римсь­кого, творений вишколеними жерцями.
Християни не всі розуміють (і не всім дозволено розуміти), що оце і є Перше в світі Різдво, від якого й почнуть творитися у країнах Европи і Азії різдвяні містерії. І всі вони будуть поєднані із первісним староук­раїнським (оріянським) обрядовим святом Різдва Сонця ("Сол Інвіктус"). І тому всі їхні боги обов'язково родяться в печерах, яслах (сіно, телятко, вогник, глек з варом, варена пшениця у мисці; у всіх дорослих і дітей настрій врочистий), їх радує Різдво Сонця.
Так, перший у світі віз, який був шість ти­сяч літ тому створений в Оріяні (Перво­україні), "техніки" вважають невмінням ство­рити досконалого "кеделака". Примітивне колесо воза започаткувало цивілізацію, яка сьогодні завершилася тим, що внук козацький Павло Королів сконструював перший у світі космічний корабель. Чому він? Тому, що все, що діється в світі, обумовлене причиною: між Павлом Королівим і його далекими предками (винахідниками воза) живе сила спадкової кмітливости.

26. Вони (предки наші) обожнювали природу. Вони вірили, що природа дихає, щоб людина дихала. У них були закони — не можна плювати на ріку, в криницю, треба любити ліс, квіти. Вони ретельно заривали в землю покидьки, ніколи не кидали їх у воду. У воді риба, воду п'ють птахи, звірі, люди. Вони бачили, що кіт, пес ховає свої покидьки, но­гами їх пригортає. Інстинкт самозбереження всім підказував тримати лоно Природи в чистоті.
27. Християнізм — релігія, відірвана від при­роди і радости людської. Християнський монах добровільно влазив у нору (темну печеру). Він в ній день і ніч молився. Постив, щоб мучити тіло своє. Він сам себе, як знаємо з історії києво-печерських монахів, замуро­вував у печері, щоб не чути пташиного співу, не бачити сонця.
Християнське понуре ставлення до при­роди шкідливе. Воно, керуючись своїм тем­ним містицизмом, назвало наших Предків "дикими природопоклонниками" і спряму­вало цивілізацію Европи на шлях спотворення обличчя плянети Земної. Цивілізація, яка виносить смертний вирок природі, потворна. Там, де хворіє природа, хворіє душа й тіло людини. Християнська цивілізація, відчувши свій потворний хід, сама себе перелякалася. Тепер ніби починає вертатися до законів радісної, життям утвердженої віри Тата Оря і Матері Лель: природу треба любити, природу треба тримати в чистоті. Очевидно, що такі почування в людині появляться тільки тоді, коли буде в усьому світі відроджений культ природи, який був утверджений і особливо розвинений у вірі великих і передбачливих предків наших.
28. РУНВіра — віра єднання людини з природою, вміння людини її відчувати душею і розуміти її. Первні цієї шляхетної і най­стародавнішої віри витримали тяжкий іспит багатьох тисячоліть. Втілилися вони сьогодні у піснях народних. На радість людям не підкорилися жодній в світі чужій духовній аг­ресивній силі.
Де ж ці первні? "Повій, вітре, повій, буй­ний", "скажи, Дніпре, скажи, дужий", "гаю мій, розмаю зелененький". Яка зворушливо благородна синхронізація між природою і душевними почуваннями?! Читаючи "Єванге­лію" найуважніше, ви ніде в ній не знайдете розмови людини з красою природи. Творці "Євангелії" — нещасні люди. Вони тікали від природи тому, що вона не була їхнім другом. Безводні пустині, піщані смертельні гураґани, скорпіони, дохлі від безводдя вівці, кози, бід­ний харч (підсмажена на скелі сарана) і єдине спасіння — це віра, що рай — тільки на небі.
29. "Свар, а мріти свар, руд бгу!" І день довшав, і ніч коротшала. І тато (керманич роду) щодня на кістці мамонта робив "руп". Сьогодні ми кажемо "руб". Звідси — "зруб", "робота", "робітник". Латиняни з нашого (санскритського) "руп" створили "румпере", німці — "раувен", англійці — "рів". Сьогодні в Індії "руп" (рупака) вживається в значенні "одна монета", "рубль".